🌻📘🌿"І тільки тоді, коли (громада)надумалась помститися за свої кишені, його горем згадала неправду дядька Кузьми" Оповідання про байдужість людей, які спокійно дивляться на чуже горе, і замість допомоги і підтримки, використовують це горе в своїх корисних цілях. Адже коли є громада, то проблема кожної людини не повинна бути її особистою проблемою, а повинна стати проблемою громади. І вирішувати її потрібно всій громаді, а не лишати людину сам-на-сам зі своїм горем, бо сьогодні ця проблема - чиясь, а завтра може стати твоєю. Шоб потім не прийшлося кров'ю відвойовувати своє, коли проблема розростеться і торкнеться всіх і кожного. Також про довіру до людей, яку можна втратити назавжди, про нещирих людей-порадників. "Господь - милосердний, небо - ясне, земля праведна, сотворіння кожне - благодать господня, а люди уготовили самі собі пекло, по своїй охоті. Ненажерлива душа їх ледве вмістить ті гріхи, що загрібають вони повними пригорщами, люте серце їхнє переповнене заздрістю, у голові не потовпляться лихі помисли, уста опоганені брехнею, язик - лихослів'ям. Вони загноїли, забагнили той образ, що дав їм Господь і нап'яли на себе шкуру супостата". Із твору.

Біль за наш народ.......біль в кожному творі......кругом біль і в минулому і в теперішньому часі....боляче.....

Низькій уклін за вашу працю на українській ниві! Я для себе відкрила українську письменницю - Любов Яновську. Щиро дякую!

Як колись так і тепер треба поважати життя як своє так і своїх рідних.

Яке сумне оповідання.Без людей не можна жити.Може треба просто вміти себе оберігати від поганих людей. Треба завжди бути готовим до того ,що життя не просте і без людей ніяк не прожити.

Після творів Любові Яновської виникає шалений вир емоцій і почуттів до героїв і життєвих ситуацій, описаних в них. Це оповідання є прикладом того, як оточуючий соціум впливає на життя людини. Але це і наука, що ми маємо протистояти цьому впливові. Прочитання чудове!

Зразу ставлю лайк❤️. Читання саме краще! Дякую пан1 Л1л11🙏

Твір звучить як притча про Божу любов. Логічно було б дідусеві віддати онуку до монастиря, коли почув подих смерті. Разом зі спадщиною. Адже такі плани були у нього, коли брався за виховання. Натомість пішов до того двору, звідки колись її визволив. Нерозумно поступає, бо носить у серці злобу. Усе залежить від стану душі. Кінець надзвичайно промовистий.

Слухаю з задоволенням! Щиро дякую, Лілія!!!!!!!!

Дякую за дуже емоційне читання

Люди які були тоді такі й зараз... Але не можна паскудити душі ненавистю . А жити одособлено можна...

Ду-у-у-же дякую!!!

Дякую, пані Лілія !

Щира подяка за Ваше професійне читання таких чудових українських перлин!! Успіхів ,натхнення, міцного здоров'я❤❤❤

Браво автору і читцю!

Велике дякую

Дякую, пані Лілія

Дякую пані Лілії❤

❤❤❤

❤❤❤!!!

Щиро дякую Вам.

Щиро дякую за вашу працю

ДЯКУЮ.

А таки да ... Українцями керують ВСЕМОГУТНІ дармові чотири цеберця горілки , чотири пакуночки гречки , так було і так є ... А якщо і родить земля одиниці таких совісних відчайдух , то і забирає їх , зазвичай , до себе швиденько ...

Надзвичайно жорстоко.

Дуже глибокий твір і бездоганне виконання. Вже більше сотні років цьому твору а за цей час, навіть, науково доведено, що людина, своїми негативними думками, притягує негаразди. А ще, не вміння давати об'єктивну оцінку ситуації. Він звинуватив усіх, а не свою дружину, яка бездумно повіялась, кинувши двох діточок.

Бажано було б почути твори А.Дімрова . Будь ласка , почитайте .

Дяк Пании. Лилии за гарне читання Твору наснаги щастя здоров,я сили❤❤❤😅

Дід відлюдником був. Є такі. Але така ненависть до людей- жахливо 😮