Mh17

Словесна ляпанина, що не має нічого спільного з поезією. Такий «вірш» можна написати за 5 хвилин, не маючи поетичного хисту і не докладаючи якихось зусиль. А замість професійної, виразної декламації - непотрібне нагнітання напруженості і жестикуляція, як біля бочки з пивом. Таким способом спритний кололітературний ділок досягає популярності серед невибагливих, здебільшого молодих слухачів.

👏✍️🇺🇦

Напевне, щось трапилось, друже, з тобою, Мабуть, ти вдарився об щось тверде головою. Хороший ти хлопець, але скажу тобі чесно: Вірші твої - це якась діарея словесна. Годі тобі вже безвинний папір псувати! Справжні вірші ти, друже, не вмієш писати. Краще знайди собі жінку молоду і кльову, Випийте разом вина - і далі все пройде чудово!

❤🇺🇦

❤

❤

графомания

Цей вірш у виконанні гурту "Тимчасова Назва" взагалі неперевершений!

💙💛

Какая экспрессия 🔥

Вони б мали тебе називати сестрою. Просто мертві не пам'ятають про батьків та освіту. Правда про світ виявилась замалою, аби в ній вмістити все, що ти хочеш від світу. І коли ти виносиш їх на собі, госпітальєрко, і відбиваєш їхнє життя в їхньої смерті, смерть говорить - зі мною завжди нелегко, ті, що мають зі мною справу, рідко бувають відверті. І ті, що справді не знають, як тебе звати, знають твій позивний, за ним і кличуть. Перекрикують біль, ніби ламають загати, ніби криком хочуть спинити кров убивчу. І залишають цей світ з обов'язками та правами, говорять про світ, як про найбільшу втрату. Але правду про світ писали такими словами, що нам потрібно виправдовувась за нашу правду. Правда про світ така, що навіть вірші, які ти читаєш, для когось є пропагандою й грою. Пропаганда - це не відмовлятись від тих, кому віриш. Пропаганда - це взагалі називати тебе сестрою. Політика - це не вміння підкидати монетку, і не вміння домовлятися із ворами. Політика - це школяр, який читає свою абетку, це госпітальєрка, яка накладає бинти на рани. Політика - це далі жити в своїй країні. Любити її такою, якою вона є насправді. Політика - це знаходити слова: важкі, єдині, і лагодити все життя небеса несправні. Політика - це любити тоді, коли лякає саме слово любов, коли не шкодують бранців. Релігія - це відчути на дотик, своїми руками, як знімаються шви із того, кому не давали шансів. Релігія - це телефони, зроблені в Китаї, це священники з простреленими паспортами. Війна, мов сука, вигодовує щенят, яких їй підкидають, назавжди роблячи їх сестрами та братами. Твої брати з грізними позивними. Твої поети з недописаними віршами. Земля з гарячим камінням лежить під ними. Апостоли за ними стоять з книгами і ножами.

Неискренне

Щемно до сліз... Яку неймовірну ціну воїни платять за нашу свободу! Будьмо гідні їх і допомагаймо чим можемо.Все одно будемо завжди перед ними в боргу- і перед полеглими,і перед живими. Дякую Сергієві за його поезію. Вона справжня.

"Все,що в нас є-це народний гнів!"-Сергію,ти-талант,ти-сила!

Зелений? Через роки сходився з людьми, які були на цьому концерті

Перехоплює дихання... 😭😭😭❤️❤️❤️

Пливи, рибо, пливи - ось твої острови, ось твоя трава, ось твоя стернова: править твій маршрут, шиє тобі парашут, пасе тебе в глибині при своєму стерні. Коли зелені зірки падають в гирло ріки, тоді твоя стернова промовляє слова: це ось - мої сни, це - рибальські човни, це - ніч, це - течія, це - смерть, певно, моя. Життя - це тиша й сміх. Його стане на всіх. Його вистачить всім - всім коханням моїм. Тому лети, рибо, лети - я знаю всі мости, знаю всі маяки, роблю все навпаки. Лише твої слова, лише таємниці й дива, лише сповідь і піст в одному з портових міст. Кохай, рибо, кохай, хай безнадійно, хай, хай без жодних надій - радій, рибо, радій. Любов варта всього - варта болю твого, варта твоїх розлук, варта відрази й мук, псячого злого виття, шаленства та милосердь. Варта навіть життя. Не кажучи вже про смерть.

Проста геніальність 👏👏👏👏👏❤

🇺🇦

Один з моїх найулюбленіших поезій Жадана

❤❤❤

👏👏👏👍🇺🇦💪

неперевершено ! дякую ! 👍 СЛАВА УКРАЇНІ !!! 🇺🇦

Динамічно сучасно щиро...дякую за свіжий ковток повітря...

💪💪💪

👏👏👏

👏👏👏

👏👏👏

Мене цей уривок теж вразив...

👏👏👏

Це дуже гарна поезія, викликає емоції і запам'ятається...

🥺💔💔

Зараз звучить до мурах🥹🥺💔

зараз звучить взагалі інакше

З випаленими очима й залізом в ключиці жити далі потрібна вагома причина. І вона говорить йому, дивлячись в застиглі очниці: не хвилюйся - тепер я буду твоїми очима. Я завжди зможу дати якусь пораду. Я оповідатиму, яка погода. Я тебе надто люблю, щоби казати неправду. Твоє небажання жити - просто погорда. А він відчуває, що в тілі його забагато металу, А він знає, як чорно буде йому до кінця його віку. А він чує голоси тих, хто виходить з вокзалу. А він знаходить сльозу, торкнувши мертву повіку. І каже: тоді розкажи мені, чого я не бачу? З чого зараз складається небо над нами? Скажи, як ти переконуватимеш мою душу незрячу? Скажи, як домовлятимешся з моїми снами? Ти не бачиш, - говорить вона, - як нам бракує удачі, як вперто протоптують стежку ранкові трамваї, а ще не бачиш, як постаріли ті, кого ти бачив, і як забувають про тих, кого вже немає. Я зможу, - говорить вона, - бути легкою, як видих, бути як звір, що нікому не вчинить кривди. Єдине, чого не зможу - зробити так, щоби ти забув про своїх загиблих, щоби тобі не снились ті, хто ніколи не прийде. …І навіть якщо ця зима буде тривати роками, навіть якщо світ болітиме кожним вдихом - будь його диханням і руками, будь голосом його, будь його сміхом. Маєш тепер бачити за тих, хто не бачить, Маєш тепер любити за тих, хто не любить, Цієї зими навіть дерева стоять, неначе вони теж втомилися, вони теж, як люди. Будь продовженням його збитих пальців, будь закінченням його довгих речень. Зимове небо над вами вранці складається з доказів і заперечень.

Сергію, я безмежно дякую вам за вашу поезію. Люблю вас

зараз цей вірш звучить зовсім інакше. плачу щоразу, як його чую

Красавчєг!

Супер

В пам'яті України буде той залишати хто знає

І не знав що автор Жадан. Вподобайка

Посмеялся новый серий ералаш, а оказался это реальные чеченцы.

Про Власова снимали

Испанский стыд.......автор ты что контакт с реальностью потерял..ложь уже до шизы довела...

У гурту «Брутто» ( колишні «Ляпіси») є пісня «Середні віки».

добре

Цирк уродов ....Я то знаю как солдаты срочники чтобы прокормиться и не умереть с голоду , уходили к чеченцам бичевать , а когда дембель подходил, возвращались и кто их жизни спас от голода сдавали их якобы они их держали в заложниках , чтобы спасти свои шкуры от суда за дезертирство ...И как эти срочники за еду своих офицеров и контрактников помечали для снайперов ....

Ну во первых у чеченцев не такой акцент на русском языке, а во вторых нет не где видео или аудио доказательства, что настоящий пленный ополченец нес такой бред

СМОТРИТЕ ЧТОБЫ СКОРО НЕ ИЗВЕНЯЛИСЬ ПЕРЕД КАМЕРОЙ. САМИМ НЕ СТЫДНО?