Дякую! Вже вкотре мені сподобався ваш аналіз більше ніж сам твір ! Сподіваюсь, буде ще багато цікавих випусків

Вчительку спіймали на гарячому! В другій частини обговорювали, як перевантажена шкільна програма, і що корисно почистити її. Як важливо мати її компактною. А потім, ближче до кінця, звучить питання ведучої: "що б ви додали до шкільної програми?" ;-)

Це відкритий урок в кращому сенсі. Чудові роздуми Томи та Федька про Федька та Толю. Гарно було б для симетрії твір з Томою, хоча Толя також римується :)

"Інститутка" мене вразила, але я був вже зовсім дорослим, коли вперше з цим твором перетнувся. І саме стосунки головних героїв викликали інтерес, але не певен, що це актуальне для того шкільного віку. Згоден, що в школі це зайвий твір.

Цікаво вийшли на тему прощення, а через неї і на тему віри на 42:00. Дійсно, не схоже, щоб поняття прощення було популярним у греків. Навпаки - бачимо постійну боротьбу сили з силою, яка лише зростає і завершиться велмким падінням усієї цієї системи егоїстичних, сильних, мстивих, проклятих і проклинаючих чи то людей, чи то богів. В результаті переможе прощення і віра, які прийдуть з християнством. Сама Касандра є прикладом зневіри, бо вон має абсолютне знання, отримане обманом і підривом довіри в неї закоханого Аполона, і тому ж вона непрощена максимально - а проклята двічі.

Чудові міркування про відносність песимізму Касандри на 32:33 і далі! Дійсно ж, і так ясно, що всі колись помруть, то чому б не насолодитися тим днем, коли живий? Це перегукується і з висновками Франкла, згаданого раніше: здавалися ті, хто вірив у швидкий кінець страждань чи їх безкінечність у концтаборі; перемагали ті, що жили кожен день.

❤Щиро дякую, вам!

Слухається надзвичайно цікаво на третій рік повномасштабної війни. Питання на 41:00 про те, чи є еміграція зрадою, багато людей відчули на собі, зайнявши позицію "я обов'язково повернуся", і перебуваючи за кордоном продовжують підтримку України. Деякі з них виїхали роками раніше і "активізувалися", коли Україна стала потребувати допомоги. Деякі навпаки, знайшли для себе спосіб внутрішньої міграції, залягли на дно, і наче нікуди не виїхали, а для країни зникли. І питання для них не стоїть, чи зрада це. Тож мабуть, явна еміграція дає яснішу картину цінностей і їх розподілу по душах українців. Дякую кожному і кожній, хто повернувся чи залишився, і тих хто виїхав - не засуджую.

Квітка-Халамидник у "Марусі" поставив за мету добитися справжньої драми в українській прозі, і це вдалося йому аж занадто гарно. Припускаю, таке заснування "серйозної" прози фундаментально вплинуло на увесь її розвиток. Хочеться перезаснування. Як і у випадку з Федьком-Халамидником, автор настільки захоплюється драмою, що це стає самоціллю і стає хворобливим, наприклад так само, так як гіпертрофоване насильство у фільмах. Є в цьому така токсичність, що і дорослого може вразити.

Я від цього твору захворів, він надзвичайно сильний. Справа була така: позавчора, в своєму процесі прослуховування ваших випусків з самого початку, побачивши тему цього, я зрозумів що не хочу слухати, поки не вивчу твір, про який вже чув як про першу серйозну прозу укрліту. Є неймовірно гарно начитана аудіокнига 'Маруся' у виконанні Василя Мазура. 4 години, слухаю потроху на сніданок, обід, вечерю і на сон. Учора був на третині. Вчора ж під цей текст заснув і прокинувся від болю, схожого на описаний біль героїні, як я вже потім зрозумів, відкрутивши назад. Мабуть, це була сума факторів, адже учора ж вбили підло Ірину Фаріон, до того увесь день був шаленим від роботи. Але ж ось таке співпадіння. Тепер послухаю вас. Сподіаюся, попустить, бо в боку так коле як в Марусі, аж і дотепер :)

Безперечно, Степан згв@лтував Надійку. Пізніше, коли він прагне її відшукати, Степан розмірковуює, що Борис буде незговірний і "доведеться знімати мову про те, кому дівотство Надійчине належить". Твір мені дуже сподобався, але я ненавиджу Степана Радченко.

Ви помиляєтесь, Валентино, щодо сприйняття цієї війни. Дивлюся цей випуск влітку 2024 та й досі чую від людей, до речі впливових, що нам потрібен мир (не Перемога, а просто закінчення війни, не важливо як). Тому сприйняття теперішніх подій українцями дуже різне (особливо зважаючи на те, що майже третина населення України - завезене). Щиро дякую за вашого Перефарбованого Лиса. Допомагає переживати війну.

У подкасті згадали про практику українців відроджуватися з попелу, відбудовуватися після війни і голоду. Можливо, ця практика є в нас спільною з японцями, які потерпають від катастроф природного походження - цунамі, землетрусів. Наші країни так далеко одна від одної, та ще й між нами недолугий агресивний велетень-сусід - але і це не має нам стати на перепоні вивчити щось важливе у компактної Японії. А ще, наші культури єднає підвищена потреба в гідності. Це неперевірена гіпотеза :)

Класний розбір, особливо завдяки сучасному погляду, який ведучі застосовують до перегляду складних ситуацій у творах Тараса. Дякую!

Ваш ЛИС - дуже явне підтвердження любові до нашої країни. Дякую вам

Цей випуск допомагає заснути, але не тому, що нудний, а мабуть тому, що добрий :) Пишу зранку, а на думці питання - чи могла бути це оповідь Лесі метафорою на її власне життя? Може, у подкасті є відповідь - дослухаю.

Неймовірне бажання почитати Миколу Грановського. Дякую вам, дівчата!

Що ж, за кілька років Степан, який "підкорив місто", або опиниться в камері й на допиті НКВД, або ж са писатиме доноси на літераторів, щоб вціліти і славитеме Сталіна

Чураї - роблять історію, насамперед історію країни, а Вишняки - просто живуть.

Цей випуск мені прийшов через авто-програвання, і не одразу я зрозумів, що він записаний до навали. Тому слова про те, як важливо берегти наших письменників та носіїв культури зараз - резонують особливо. Когось ми вже не вберегли. А хтось - пішов на фронт не так давно, в той час, коли йти стало особливо важко. Мабуть, той клас творців, що не може змиритися з тиловою пасивністю, і йде туди, де найспекотніше. І їх також маємо берегти. Дякую вам.

Ваша робота стає для мене ще одним джерелом наснаги, дякую! Процитую по памʼяті слова з цього випуску: "Є лише одна категорія українців, що не мають сьогодні почуття провини - це ті, що загинули." Це так резонує. Позавчора говорив з другом, що з березня 2022 в ЗСУ, і він - говорить про свою провину, мало не плаче. Дякую Вам!

Дякую вам! За ваші голоси , за ваші теми, за музику! Все це дає спокій, силу, врівноваженність та цікавість

Дякую, дівчатка. Не зупиняйтесь. Ви неймовірні!

Вражена, що на такому крутому контенті так мало переглядів. Дякую вам за працю. Почула дуже багато цікавого!

Звідки беруться тлумачення вівчарок у цій новелі? Сам автор комусь пояснював, що він заклав в їхні образи? Чи це виключно бачення літературознавців?

Познайомився Коцюбинський із Сергієм чи з Євгеном Чикаленком? 35:17 38:45

Де ще можна знайти інтерв'ю з Ігорем Козловським, на яке Ви давали посилання? За тим, що в описі, статті немає

Чекаю на розбір Біблії🙏 Дякую за подкаст, дуже складний і глибокий текст, як і ваше обговорення, дякую😍

Читала цю книгу з особливим інтересом, адже вона про моє рідне місто Новомосковськ. Дуже багато деталей з життя чи побуту міста Гончар вплів у сюжет, які зрозуміють чи помітять лише місцеві. Мені найбільше вони запамʼятались.

Чудовий аналіз твору.. як завжди! Щиро дякую!❤

Дякую вам за вашу роботу, обов'язково продовжуйте! Це дійсно потрібно!

Треба почитати. Люблю, коли сюжет трішки грається з мізками.

Важко переживати те, що було з нашими родичами у 33-му, знов і знов. Тому читати не буду. А вас, дівчата, прослухала із задоволенням

Дуже відчувається, дорогенькі, що ви робите свою справу у задоволення. Я вірю, що ваш зліт у вас попереду. Не зупиняйтесь. Слухати вас - неймовірне задоволення!

Розкажіть щось про українську літературу радянського періоду в стилі соцреалізм і щоб твори були позитивні, без страждань і знедолень.

💛🩵

Вже другий тиждень я живу разом з вашим Лисом. Дівчата, які ж ви вумнички-розумнички! Ваші бесіди ніби відшкодовують мені нестачу читання та спілкування. Не розумію, чого настільки мало переглядів. Будемо поширювати...

У вас дуже красива мова. Рай для вух. Дякую.

Ще питання, чи не схотіли батьки Федька, хай неусвідомлено, позбутись свого сина, через неприємності, бо боялись, що випросте злочинець. Важко повірити, що матір не розуміла, що він захворіє. Вона ж питала, чи йому погано, а на відповідь, що так, погано (у мокрому одязі після крижаної купелі), твердила, що як батько піде - ще гірше стане. Ну. ляснула б його чи накричала і загнала на піч і напоїла гарячим, а вже потім карали б, якби хотіли.

Слухала цю книгу і теж була вражена. Дякую, що говорите про це!

Дякую❤

Слухаю Вас, Романе, і розумію, що такі є майбутнє в України! Дякую Вам

З точки зору сучасного закону Маруся вчинила ненавмисне вбивство. Бо могла попередити ці наслідки, але нічого не зробила. Дякую за випуск! Марюсю пам'ятаю ще зі школи. Але ч цього кута зору не оцінювали твір.

Ааахахах, Валі і Валя - і Жені і Женя ) із заінтригованістю відкриваю випуск - і наражаюся на цей ефект неймовірної схожості голосів ) Цікаво, що дізнаюся з розмови! "Драбина" і вразила, і потішила, і нагадала... Прекрасний роман, ємний і майстерно написаний.

Чудовий випуск. Замовила Шевченка, буду шукати анонс туру поезії у Тернополі. Дуже гарний випуск.❤

Дякую вам, пані, за ваш цікавий і дуже важливий подкаст !

Дякую було цікаво,про твір Франка перший раз почула.

Абсолютно згодна і з ведучою і з гостем, щодо любові до літератури, з якою треба народитися. Та чим раніше батьки та вчителі виявлять це в дитині, або чим раніше дитина сама в собі це знайде, тим краще буде для всіх, а особливо для держави та суспільства

Це дуже приємний подкаст😍 цікава тема з цікавими людьми❤️

Ідеалістична маячня!