У 22 році цей вірш торкає не просто до сліз, а до реву. Як же пан Франко влучно писав.

Треба цей вірш і не тільки цейпо всіх каналах декілька разів на день! Замість дурощів, що там показують! Так формується нація

Дивлюся в сотий раз, а на очі все одно навертається... Прекрасний вірш, неймовірно круто продекламований, сенс в'їдається під шкіру і чіпляє найпотаємніші струни! Дякую вам за це!

Привет. 2024 год. Больше 9 лет живу в другой стране. Ухилянт по модному. Шикарные стихи. Понял только сейчас, хоть и учили в школе. На шляху поступу ми лиш каменярі. Вдумайтесь. Дай бог победы Украине. И этому славному народу. !

Самий великий вірш зі шкільної програми. Мало хто тоді наважувався вчити його напам'ять. З роками уривки цього вірша спливають в голові знову в знову. Актуально.

Дякую, пережила сердцем кожне слово!

Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмiрна, та пуста, i дика площина I я, прикований ланцем залiзним, стою Пiд височенною гранiтною скалою, А далi тисячi таких самих, як я. У кожного чоло життя i жаль порили, I в оцi кожного горить любовi жар, I руки в кожного ланцi, мов гадь, обвили, I плечi кожного додолу ся схилили, Бо давить всiх один страшний якийсь тягар. У кожного в руках тяжкий залiзний молот, I голос сильний нам згори, як грiм, гримить: “Лупайте сю скалу! Нехай нi жар, нi холод Не спинить вас! Зносiть i труд, i спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сесю розбить”. I всi ми, як один, пiдняли вгору руки, I тисяч молотiв о камiнь загуло, I в тисячнi боки розприскалися штуки Та вiдривки скали; ми з силою розпуки Раз по раз гримали о кам’яне чоло. Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, Так нашi молоти гримiли раз у раз; I п’ядь за п’ядею ми мiсця здобували; Хоч не одного там калiчили тi скали, Ми далi йшли, нiщо не спинювало нас.

Дякуємо

Ну ось ми знову із молотами в руках, лупаємо. Слава Україні!

До сліз пройняв мене цей вірш. Це не вірш - це наша історія.

Я плачу ,больно за наш сильный народ. Верю, что мы преодолеем всё ,победим врага и будем счастливы в нашей великой Украине. Слава Украине! Героям Слава!

Тут 100500 рамштайнів, будучи школярем ці вірші були не зрозумілі, а зараз затримує дихання. Дмитре Лазуткін. привіт друже!

Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста, і дика площина, І я, прикований ланцем залізним, стою Під височенною гранітною скалою, А далі тисячі таких самих, як я. У кождого чоло життя і жаль порили, І в оці кождого горить любові жар, І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили, І плечі кождого додолу ся схилили, Бо давить всіх один страшний якийсь тягар. У кождого в руках тяжкий залізний молот, І голос сильний нам згори, як грім, гримить: «Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сесю розбить.» І всі ми, як один, підняли вгору руки, І тисяч молотів о камінь загуло, І в тисячні боки розприскалися штуки Та відривки скали; ми з силою розпуки Раз по раз гримали о кам'яне чоло. Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, Так наші молоти гриміли раз у раз; І п'ядь за п'ядею ми місця здобували; Хоч не одного там калічили ті скали, Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас. І кождий з нас те знав, що слави нам не буде, Ні пам'яті в людей за сей кривавий труд, Що аж тоді підуть по сій дорозі люди, Як ми проб'єм її та вирівняєм всюди, Як наші кості тут під нею зогниють. Та слави людської зовсім ми не бажали, Бо не герої ми і не богатирі. Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли На себе пута. Ми рабами волі стали: На шляху поступу ми лиш каменярі. І всі ми вірили, що своїми руками Розіб'ємо скалу, роздробимо граніт, Що кров'ю власною і власними кістками Твердий змуруємо гостинець і за нами Прийде нове життя, добро нове у світ. І знали ми, що там далеко десь у світі, Який ми кинули для праці, поту й пут, За нами сльози ллють мами, жінки і діти, Що други й недруги, гнівнії та сердиті, І нас, і намір наш, і діло те кленуть. Ми знали се, і в нас не раз душа боліла, І серце рвалося, і груди жаль стискав; Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла, Ані прокляття нас не відтягли від діла, І молота ніхто із рук не випускав. Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті Святою думкою, а молоти в руках. Нехай прокляті ми і світом позабуті! Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі, І щастя всіх прийде по наших аж кістках.

I кожний з нас те знав, що слави нам не буде, Нi пам’ятi в людей за сей кривавий труд, Що аж тодi пiдуть по сiй дорозi люди, Як ми проб’єм її та вирiвняєм всюди, Як нашi костi тут пiд нею зогниють. Та слави людської зовсiм ми не бажали, Бо не герої ми i не богатирi. Нi, ми невольники, хоч добровiльно взяли На себе пута. Ми рабами волi стали: На шляху поступу ми лиш каменярi. I всi ми вiрили, що своїми руками Розiб’ємо скалу, роздробимо гранiт, Що кров’ю власною i власними кiстками Твердий змуруємо гостинець i за нами Прийде нове життя, добро нове у свiт. I знали ми, що там далеко десь у свiтi, Який ми кинули для працi, поту й пут, За нами сльози ллють мами, жiнки i дiти, Що други й недруги, гнiвнiї та сердитi, I нас, i намiр наш, i дiло те кленуть. Ми знали се, i в нас не раз душа болiла, I серце рвалося, i груди жаль стискав; Та сльози, анi жаль, нi бiль пекучий тiла, Анi прокляття нас не вiдтягли вiд дiла, I молота нiхто iз рук не випускав. Отак ми всi йдемо, в одну громаду скутi Святою думкою, а молоти в руках. Нехай проклятi ми i свiтом позабутi! Ми ломимо скалу, рiвняєм правдi путi, I щастя всiх прийде по наших аж кiстках.

Шикарно! Цей вірш треба адаптувати під виставу!

Дякую

Франко красавчик актуально завжди

Всі ми УКРАЇНЦІ всі ми каменяреві.

Дякуємо автору за ідею, вона на часі щоб об'єднати націю!

Вже не вперше повертаюсь до перегляду цього вірша

ДЯКУЮ ВАМ ДЯКУЮ Слава Україні

Слёзы наворачиваются от этой иллюстрации тихого человеческого подвига за правду и справедливость.

Спасибо!!! Молодцы, прекрасно донесли Франко людям. Видеть всех настоящих украинцев, спасибо!!!!

Дуже дякую за чуттєве читання вірша

Браво !!!!!!!!!!!!! Браво !!!!!!!!!!!!!!!

І знову ми виборюємо, лупаємо цю скалу … 😭😭😭

Пам'ятаю зі школи повністю тільки "Каменярі" та "Заповіт" Шевченка. Вірші завжди давалися важко, але ці запам'яталися, бо справжні шедеври. Лупаймо цю скалу знову...

Як я люблю Вас !!!

Дуже сильно!!!

Класно! Молодці! Франко назавжди!

Дуже гарний вірш

Слава Україні!

super!!!!

Вдячний

Дяка!

Є у нас гранітна гора, яку ми маємо розбити

Вірші Франка викорисовують злі люди у своїх корисливих цілях !Це про тих ,хто декламує!

Таке могла написати тільки людина до якої доторкнувся перст божий

Франко писав дуже гідні речі,мені подобаеться)))))

Топ

Бомба......

Дуже гарно! Молодці!

Молодці!

Франко КРАСАВА вірно сказав

ЧУЄТЕ УКРАЇНЦІ МИ ВСІ ЯК ОДИН.

Іван Франко "Каменярі" :)))

Це міг написати лише геній!

А шо по звуку в конце? Мне очкнь понравилось конечно бомба вы молодцы,очень красиво ＼（^ ^）／

Дякую!

Таких самих як Я...

Дякую!!!

Проймає!

Коли я його вчив , то ,навіть на фантазувати було неможливо, що скала - це клята росія, нічого не змінилося !!!

Що ж, українці, поборемо!

Я квіти клав до могили нашого героя . І Слава Україні. Будь ласка відвідайте і покладіть квіти йому

Уклін до самої землі.

Як дзеркало народу

От цікаво, чому депутати не роблять ремонт в адміністрації за свій рахунок, а батьки в дитячих садах і школах зобов'язані?

Дякую від 95 дшб

💛💙😘

Ми ломимо скалу!

Пророческие слова...

💔🇺🇦

Якi знайьомi ,рiднi обличча....

Франко передбачив цю скалу і нам дано цю скалу розбить Пророк

Чергове покоління знов лупає ту скалу.

Найбiльша небезпека це байдужiсть

Слава

Працюю в Польщі на будові!!!

Слава Ісусу Христу Навікі

А я 2023

смішно, що ми вивчали цей вірш в радянській школі, а він абсолютно антирадянській

Виходимо гуляти 2022 Слава Україні Смерть Ворогам Згадаємо Шевченка

Франко вільно володів 18 чи 19-ма мовами, його особиста домашня бібліотека нілічувала близько 12 тисяч книг різними мовами, в його творчому доробку понад 6 тисяч праць!!! В один лише вірш Каменярі який глибокий зміст закладено!.... Але й досі для мільйонів громадян України та й українців Іван Франко "нє панятєн"(((... вони з піною з рота захищають пушкіних, булгакових і достоєвскіх(((... Хто з "вєлєкіх рускіх класіков" зрівняється з Франком?! НІХТО!!! Шануймо своє!!! Вивчаймо своє!!!

Навіщо відео із мусорами

Ага розіб'ємо скалу,вон всі сидять без світла і терплять то що робить із Українцями своя же Влада!!!

І та скала - то брехня, якою ЗМІ задурюють людей. А хто є власниками ЗМІ?

Гамно стих

Весь коммунiзм в одному вiршi.

Пересрали.

невпопад

виконання слабеньке, кандидити у райраду

Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста, і дика площина, І я, прикований ланцем залізним, стою Під височенною гранітною скалою, А далі тисячі таких самих, як я. У кождого чоло життя і жаль порили, І в оці кождого горить любові жар, І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили, І плечі кождого додолу ся схилили, Бо давить всіх один страшний якийсь тягар. У кождого в руках тяжкий залізний молот, І голос сильний нам згори, як грім, гримить: «Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сесю розбить.» І всі ми, як один, підняли вгору руки, І тисяч молотів о камінь загуло, І в тисячні боки розприскалися штуки Та відривки скали; ми з силою розпуки Раз по раз гримали о кам'яне чоло. Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, Так наші молоти гриміли раз у раз; І п'ядь за п'ядею ми місця здобували; Хоч не одного там калічили ті скали, Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас. І кождий з нас те знав, що слави нам не буде, Ні пам'яті в людей за сей кривавий труд, Що аж тоді підуть по сій дорозі люди, Як ми проб'єм її та вирівняєм всюди, Як наші кості тут під нею зогниють. Та слави людської зовсім ми не бажали, Бо не герої ми і не богатирі. Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли На себе пута. Ми рабами волі стали: На шляху поступу ми лиш каменярі. І всі ми вірили, що своїми руками Розіб'ємо скалу, роздробимо граніт, Що кров'ю власною і власними кістками Твердий змуруємо гостинець і за нами Прийде нове життя, добро нове у світ. І знали ми, що там далеко десь у світі, Який ми кинули для праці, поту й пут, За нами сльози ллють мами, жінки і діти, Що други й недруги, гнівнії та сердиті, І нас, і намір наш, і діло те кленуть. Ми знали се, і в нас не раз душа боліла, І серце рвалося, і груди жаль стискав; Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла, Ані прокляття нас не відтягли від діла, І молота ніхто із рук не випускав. Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті Святою думкою, а молоти в руках. Нехай прокляті ми і світом позабуті! Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі, І щастя всіх прийде по наших аж кістках.

Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмiрна, та пуста, i дика площина I я, прикований ланцем залiзним, стою Пiд височенною гранiтною скалою, А далi тисячi таких самих, як я. У кожного чоло життя i жаль порили, I в оцi кожного горить любовi жар, I руки в кожного ланцi, мов гадь, обвили, I плечi кожного додолу ся схилили, Бо давить всiх один страшний якийсь тягар.

Слава Україні !!!!