www.reddit.com/r/AskReddit/comments/15ydt2e/whats_the_most_out_of_touch_thing_a_rich_person/

"Продай собаку і оплати комуналку": "слуга народу" розповів, як жити пенсіонерці))

Одногрупник, який колись жив між Тимошенчихою і Льоньою Космосом: "Бісить, коли Юлька прилітає на вертольоті і лякає моїх собак!" Теж він на першому курсі купує 1 пару шкарпеток за 250 чи 300грн "бо вони прикольні, кольорові" в той час, коли я жив на 800грн місяць))

Прямо по темі відео не можу нічого сказати, але слухаючи це, згадав як мене кожного разу в підлітковому віці ранили запитання типу "Та чувак, це ж всього сто, двісті гривень, фігня. Невже ти не можеш попросити у батьків?". О так, друже, не можу.

Мені не надто багато доводилося спілкуватися із багатшими за себе людьми, але ті випадки, коли доводилося, всі без винятку залишили про цих людей приємне враження. Як не дивно, але жоден з них не дер переді мною кирпу через свій достаток і, тим більше, не ставився зі зневагою до мене через мою, порівняно з ними, бідність. Маю, щоправда, зазначити, що я є повністю позбавлений бодай якихось заздрощів до багатіїв. По-перше, чудово розумію, що багаті теж плачуть, а по-друге, багатство аж ніяк не означає автоматично безтурботне життя. Звісно, що у них більше можливостей, але і обмежень більше, аніж у бідняка. І їхні обмеження часом доходять до необхідності все життя перебувати у чітко визначеному колі собі подібних, і не сміти за те коло рипнутись за для збереження власного життя, і життя своєї родини. Коли я бачу оті триметрові стіни, які вони зводять навколо своїх обійсть, і відеокамери на кожнім розі, мені чомусь ані грама не заздрісно на їхнє багатство. Мій двір обгороджений звичайним парканом зі штахет, а хвіртка зачиняється на звичайну защіпку, і я почуваюся у повній безпеці по тій простій причині, що я нафіг нікому не здався; я є "невловимий Джо", і це мене цілком влаштовує. Звернув увагу на ще один момент. Згідно свого достатку, у просторі переміщуюсь в здебільшого на велосипеді. І не завжди, звісно, за гарної погоди. А негарна погода залишає по собі багато калюж, які через особливості рельєфу дороги бувають досить чималі за площею. І ось я їду собі, а попереду калюжа від бордюру аж до середини дороги, де їдуть, і досить рясно, автомобілі. Калюжа для них не є перепоною, і вони пролітають її не знижуючи швидкості, через що, відповідно, з-під їхніх коліс здіймається така собі невеличка цунамі, як летить майже на тротуар. І ось у ту мить, коли я долаю у брід таке собі невеличке озерце, мене обганяє автомобіль і... А тепер увага, бо далі найцікавіше. Не було жодного разу, щоб мене обдало з-під коліс справді дорогої шикарної тачки; вони всі без винятку пригальмовують і минають мене повільно, без жодного сумніву саме для того, щоб не обдати брудною водою. А от коли їде якесь старе іржаве корито, то ховайся куди хочеш, бо такий пригальмовує лише в одному разі із двадцяти, приблизно, а інші летять ніби мене не існує, або ж невидимий. Оце вражає найбільше, що люди справді багаті поводяться стосовно явного бідняка набагато цивілізованіше, аніж інші бідняки, що є лише трохи за нього заможнішими. Дивно, але факт.

моїм друзям батьки дарували квартири, будинки, машини і вони питали чому мені батьки не подарують або "чому ти просто не купиш собі квартиру/машину". Також їм батьки оплачували відпочинки і навчання, мені ж доводилося працювати на 2х роботах щоб оплатити собі навчання і квартиру

Мій хлопець з заможної родини, коли ми їхали на трамваї: - Ми проїхали свою зупинку! - Ні, тут немає зупинки, вона трохи далі, нам треба буде пройтися. - Так давай попросимо водія, щоб він зупинив тут! Він вперше їхав на трамваї. І не знав, як працює громадський транспорт.

Приклад, моя багата подруга постійно просувала тезу, що бідні не можуть бути розумними, хоча часом питала мене значення слів, які я вживала.😊

Коли начальник скаржиться, що йому не вистачає зарплати, а він отримує в кілька разів більше. Хочеться спитати " то вам позичити на хліб? "

В 10 років. "Чому ти постійно ходиш в одному і тому ж одязі?" Бо я з бідної сім'ї і мама шила це сама, а ще я дитина і яка нафіг мені тоді була різниця у чому гасати по вулиці.

На початку 10х клієнтка, на одній з перших робіт, жалілася, що світова фінансова криза 2008 ще не завершилася і що в неї погано йдуть справи, а потім переносить зустріч, бо "літала в Італію покататися з друзями на Ferrari". От щоб в мене так "погано" йшли справи!..)))

У нашій школі була така вчителька англійської літератури. Вона буде дуже заможна і, чомусь, думала, що усі діти в цій школі теж заможні (спойлер - ні). І вона постійно розповідала про подорожі Європою, походи у театри на дорогі вистави і постійно завершувала свої тиради "Дзєті, ідітє в тєатр! Єдьтє в Європу! Абязательно ва Францію, ах какіє там круасани! Какая культура! Єдьте дзеті!" І казала це так, наче ми не їдемо, бо нам просто впадлу, а не тому, що сім'ї ледь зводили кінці з кінцями. Дуже бісило

Мені платили 9 тис грн в місяць, оренда квартири коштувала 7500. Київ. Коли моя начальниця дізналась, що у мене є водійське посвідчення,сказала, що мабудь я збираю на машину. Ні жіночко, я збираю на їжу і на проїзний в метро 😂

Ну, ще наприклад: Почалася війна. Одна з 'мислєй': 'бідним набагато легше тікати, їм нічого втрачати. Їм легше пристосовуються до будь-яких умов. Їм же багато не треба і вони ее горді'. Хто з нас ще 'не гордий'

Я працювала в одній заможній сімї в Німеччині , і ось коли мій контракт закінчувався я збиралась їхати додому і ми обговорювали з ними які подарунки я повезу своїм родичам в Україну, і вони порадили мені обов‘язково сходити в один торговий центр в Берліні, та коли я загуглила я побачила , там були самі дорогі бутіки такі як діор, шанель, булгарі і тд. Тактично промовчала , ці люди реально навіть не думали , що я як їх працівник не можу дозволити собі такі магазини , і що моїй бабусі в селі навряд знадобиться щось з тих лакшері магазинів .

Вроцлав, школа, минулий рік. Я тоді працювала міжкультурною асистенткою й мала зарплату 3100 злотих (після податків 2900). Не облизуйтеся, зразу кажу, бо з польськими цінами це те саме, що й у нас п'ять тисяч на місяць. Той рік я витримала винятково тому, що пообіцяла учням, а потім миттю чкурнула додому й ниньки про це не жалкую (хоча вдома теж маю після податків якихось сім тисяч). Так от, моє основне завдання полягало в тому, щоб учні почувалися нормально і звикали потроху до навчання польською мовою, доки їхні сім'ї перебувають за кордоном. Коли повернуться, то діти знатимуть іще одну мову. Так от, ситуація. Сидять у мене старші класи і скаржаться на умови проживання. Там бувають такі речі, що люди живуть у гостелах по вісімнадцятеро чоловік у кімнаті чи, наприклад, у переробленому нежитловому приміщенні. Запитали зардно, як жила я, тож я розповіла, що наймала кімнату-"кавалерку" без води в кухонній частині (бігала до ванни, мила посуд ув умивальнику). Певного разу там вимкнули воду на кілька годин у всьому домі, а ще то була колишня сушарня, тож якщо відчинити вікно, то вітер свище... Й тут одна багатійська донька бере й цікавиться, чому у вихідні, коли там вимкнули воду, я не захотіла пожити в готелі. Драстуйте, питаю, дитино, ти взагалі уявляєш, скільки таке проживання коштує? Вона на мене витріщилася з подивом і така: "Ну, двадцять п'ять доларів за добу..." Я й питаю, а де, на її думку, я б мусила взяти півсотні доларів на два дні? Мала дивиться на мене, я дивлюся на неї... До речі, саме через цю малу я всю осінь не знала, як далі жити, бо щоразу, як вона починала щось отаке оповідати, я могла реагувати хіба що фейспалмом. О, додам також, що не вилетіла у трубу лише тому, що витрачала приблизно двісті злотих на тиждень-десять днів, а за кімнату платила тільки комуналку. Цікаво, що впродовж усього року я ще й мала якісь кошти на донати ЗСУ. Влітку, доки не мала роботи, то два місяці боялася наближатися до магазинів. Іще й зуміла трохи грошви скласти, а потім після приїзду частину зразу запустила до нашої економіки. Трясця, це було складно! Шановні, хтось мені може пояснити, як пояснювати багатійським дітям, що півсотні доларів - це, трясця, непогані такі кошти, за які можна не тільки в готелі жити, а й, наприклад, місяць а чи й два в Києві?

2:12 "Вільна вакансія" - це тавтологія.

Купити сусідню ділянку, щоб жити без сусідів не така вже й дурна ідея, звісно якщо на це є "зайві" кошти.

Скоріше не чув, а бачив чек маленький чек. Крихітний такий чек з одного походу в магаз на суму яка тоді складала 7 місячних моїх зарплат. Ходив по будинку мілйонера, попиваючи чайок ))) Сподобався гараж, будинок був у пшонка стайлі, але порівняно малим. Але с..а це чек, мені інколи плакати хочеться як згадую його.

Про подорожі я все таки підтримую думку, що багато людей переоцінюють їх вартість та не їдуть бо вважають, що не мають достатньо грошей. І безробітні дійсно можуть поїхати в далеку подорож на тривалий час. Звісно це стосується людей без родин, а також чоловіків після нашої перемоги. Англійська - дуже допоможе, але це проста мова. На KZfaq є чимало прикладів таких подорожей. Звісно це дуже бюджетно, але як на мене - воно того варте.

Влаштувалася на роботу в школі. Не пропрацювала і місяця, як одна вчителька, сидячи в моєму кабінеті видала, що місцева мережа цілком пристойних супермаркетів - це магазини для жебраків, а от Фоззі ще більш-менш. Потім десь вона побачила, зп директора - приблизно 20 тисяч гривень, і видала "ну як можна прожити на ці 20 тисяч взагалі? Хіба що жебраком" мало того, що в цей момент він як раз зайшов до кабінету, а я сиджу зі своєю мінімалкою у 5500 грн і не знаю, сміятися, чи плакати. Не стала казати їй, що не в усіх чоловіки мільйонери.

Якийсь крутько-професор у Польші питає нас, студентів: "Ви були у Лондоні? Як це всі не були? А що вам заважає туди поїхати? Ви ж молоді, повинні світ побачити, от наприклад у Британію поїхати!" І сидимо всі у невдобній паузі, бо нам молодим заважає у Лондон полетіти на вікенди відсутність грошей 😅

Мажори рідко бувають адекватними, тому й оточення в них своєрідне. Але й так, іноді люди зовсім забувають в якому світі вони живуть.

Хоч люди і багаті, але вони ж такі люди, і морди розбиваються так само як і в не таких багатих.

і взагалі на думку відносно багатих батьків не може чогось спасти на думку про не потрібні в чомусь речі, коли я був в карпатах 5 з 20 інших в нащій группі носили мої чисті нові речі які мені купили на один раз, звістно потім батькам я збрехав що всетаки їх викинув, але всерівно мабуть це був найкращий випадок в моєму та не тільки житті

Дякую за цікаву підбірку! Люблю ваш канал 🎉

Ще пам'ятаю, як ходила в дитинстві (2000ні) на бадмінтон і там був хлопчик, який влаштував істерику, бо забув вдома свою фірмову ракетку Yonex і йому дали звичайну з кладовки. Він просто не міг змиритися, що має тримати в руці не бренд. Нам було по 10-12 років, це була проста секція для новачків. Ще була одна мала років 15, яка була в шоці, що я граю звичайною ракеткою,а не Йонексом.вона реально впала в ступор, що батьки не купили мені професійну ракетку. Я на той час займалась пару тижнів.

Якось будував церву і Київський піп скаржився, що не вистачає грошей нам на заробітну плату, у нього будинок 300 квадратів, машина лексус, а сусіди дочка Тимошенко і ще якийсь депутат.

лайк за "пилосмок"

Мені один час доводилось по роботі їздити в село , а автобуси там ходили рідко, тгму я зупиняла автомобілі.. Угадайте, які авто зупинялись частіше ? Як не дивно - дорогі! Що дорожча машина - то приємніші були водії, ввічливі, не приставучі( як правило), не хотіли грошей ( переважно). А найхамовитішим був пенсіонер на обідраних Жигулях - не встигла я сісти, він виклично й суворо назвав ціну, ніби боявся, що я не заплачу чи почну торгуватись.

Була однокласниця, дочка місцевого депутата була незадоволена тим, що десь у 2012-13 роках їй купили айпад типу не чорний, а білий, вже не пам'ятаю. Не те, щоб ми були жебраками, а вона заможною, просто звісно ми жили простіше і всі були в шоці з цього. Звісно, я і не знала, що можна просто так мати айпад у ті роки для школи))

Скумбрія по 8.

О, до речі! Згадала ще одну дурнувату ситуацію. Коли того навіженого хоркіна зробили директором Українського радіо, щоб за його "допомогою" це саме радіо знищити, то він вельми перейнявся ідеєю оновлення й бігав туди-сюди, дивлячись, де б його ще носа встромити (читайте: що б його ще зіпсувати). Й от колеги розповіли про таке. Він часто так бігав ув обід, заважаючи людям і забираючи їхній час своїми "геніальними ідеями". Певного разу вскочив отак, аж там людина сідає собі борщ їсти. "Це що таке? Борщ?! Ви працюєте на радіо! Треба їсти лобстерів!" Придурок замикає двері, а колега мовчки кліпає очима... До речі, тоді (2016-2017 роки) редактори й режисери отримували майже мінімалку. Досі пригадую, як ми дивилися на свої виписки з бухгалтерії й не могли врубатися, чому так мало й куди помандрувало ще вісімсот гривень... Е, ні, шановні, я йому тих клятих лобстерів ніколи нізащо не забуду!!!

Якось мені показали скільки грошей на банківському рахунку, а я все не могла порахувати скільки там нулів після 2-ки😅

Так на жаль життя таке 😢 Раніше я працювала прибиральницею і нянею бувало і 4 роботи бо платили мало а жити хоч якось але хотілося був час коли вбирала у банку а працівники казали це сама погана работа який жах інші казали піти на другу роботу бо прибирати та бути нянею це соромно треба дітей мити і тп хоча ці люди знали що у мене дуже великі проблеми зі здоров'ям тому я працюю прибиральницею а не тому що хочу потім казала піди на курси бля я дуже погано бачу який сенс якщо нічого не побачу та хто буде за них платити та мене кормити якщо не працювати таких історій дуже багато нещодавно казали зробити щось з волоссям типо каротин я кажу це для мене дорого а мені кажуть ні усього стільки я кажу на ці гроші краще їжі куплю люди не розуміють коли погане здоров'я і ти не можеш заробляти вони ставлять тупі питання а коли відповідаєш кажуть не придумуй це так жахливо 😢

Начальник, увлекается дайвингом и побывал буквально везде, нырял и на Гавайях и в Норвегии....очень любит рассказывать как это классно и агитировать нас так же проводить время...только вот его месячный доход 10-20тыс долларов, а нам он платит по 500-1000 долларов...

З приводу "залишаю це все", то логічно. 3 роки тому я переїхав в інше місто майже за 2000 кілометрів від рідного. Перевозити весь мотлох вийшло б дорожче ніж придбати новий вже на новому місці, тому взяв з собою лише рюкзак і сумку з найнеобхіднішим

Мне сказали "деньги решают многое, но не всё" Вот дело в том что "всё" это у каждого своё :)

Дочка одного директора була дуже незадоволена квартирою в Києві, яку купив їй її батько, коли вона поїхала вчитись до столиці. Вона відмовлялась там жити, і хотіла, щоб батько знімав далі їй іншу квартиру, яка їй подобається. Я про це дізналась, коли жила в гуртожитку з клопами і тарганами, та туалетами, які постійно були забиті екскрементами, тому ти терпиш, щоб сходити в туалет деінде) ну, як, майже, всі гуртожитки)

Пам'ятаю, в школі мене Постійно задовбували питаннями чого в мене нема нормального телефон. Як же мене це бісило, кожен грьобаний раз, коли вони це питали. Бо я бляха був бідний, в нас навіть будинку нормального не було, і при тому я мав достатньо хороших друзів з такою ж не самою кращою репутацією та становищем з грошима, але ми були набагато щасливіші за них !

Виїхали ми закордон. В район де мінімальний будинок від 500к євро. Не ми обирали. Всі місцеві як голодранці ходять в школу в обідраній малій формі, однакових кросівках, але всім на 12 років дарують айфон і тесл під школою запарковано як у нас ланосів. Але лише від наших в переписці моя мала чула закиди "ну че тобі батьки нарешті айфон не куплять, фотки хоть нормальні будуть".

Гроші нічого не віршують. Все вирішує багато грошей).

Подруга з студентських років жалілася на намірні витрати, бо їх з чоловіком часто кличуть хресними або вінчальними батьками, а це за її словами 40-50 тис гривень щоразу…

6:27 😂😂😂

Колись я працювала в перукарні. Моя директорка сказала, що я занадто бідно вдягаюся і відлякую клієнтів, в той час мені ледве вистачало на їжу так як без досвіду роботи клієнтів в мене було мало. Вона сказала що вони навчать мене вдягатися і з часом я стану ''нормальною''. Я звільнилася через 2 місяці

Якось занадто швидко закінчилось відео. Невже так мало історій про багатіїв, що літають у хмарах?)

Також працювала колись на автомийці і практично всі ''багаті' люди наголошували мені що коли я прибиратиму їхню машину всередині пилосмоком то копійки які я знайду під сидінням відразу віддавала їм, а не забирала собі. До того ж вони ніколи не допомагали мити, пили каву і спостерігали. І звичайно ніколи не залишали на чай. Робота обслуговуючим персоналом дуже добре навчає ''бачити'' людей

в моїх батьків зарплата 20-30к разом, в нього разів в 5 - 6 менше, і я сказанув "як жалко що тобі батьки не дозволять знайти роботу, за деякий час ти б накопив грошей і закінчив свій фурсьют" але виявилося що йому ліньки щось робити і тому він відчуває себе пахабно, я не можу зрозуміти як людина що потребує чогось не може знайти спосіб заробітку цього.

О, я та людина, яка провела дитинство в справжній бідності, проте самостійно вивчилась, знайшла круту роботу і тепер вислуховую про те, що «обоже, ти купуєш шкарпетки, як моя стипендія». Працюй, крихітко

найбезгуздіша фраза багатої людини - бог любить скромність, тож в бідності нема нічого поганого... (мужик в дорогому платті з золотими прикрасами, айфоном останньої моделі та дорогим позашляховиком)

Я тисячним залетів на відео.

😂 Час від часу слухала подібну дичину від подруги.

остання цитата для покращення настрою?))

Це превью😂

В дитинстві заможна родичка: як люди живуть у трикімнатних квартирах, це жах, я навіть не знаю, скільки у мене в домі кімнат. Я з трикімнатного хруща щось невиразне сказала у відповідь. Хоча мала подругу з однокімнатної малосімейки, та і взагалі, чим пишатись, ти дитина заможних батьків, та і все

Той випадок, коли українець, що народився у 1980 слухає як бідкаються американські "бідняки". Чувак, який з жалем розповідає що "купив старий автомобіль підлітком підробляючи у забігайлівці" - у нас це було майже неможливо навіть працюючи на постійній "нормальній" роботі уже років зо двадцять)))) Усе пізнається у порівнянні.

Шановні епіляція не коштуе 10к доларів з відки такі суми

Я сидел на помойке и ел пирожок И капали слёзы на застывший кусок Я весь замёрз и простыл давно И меня утешало лишь одно: Что богатые тоже плачут...

Шеф багато років тому (долар був ще по 5) жалівся, що як дерибанили з якимось родичем... щось там, то родич був жадібний і не поділився з ним. А шеф-то був скромним, і усього мільйончику доларів йому б вистачило. Очевидно, він очікував, що я мала його пожаліти 😂

А я рада, що є такі наївні люди, які не знають, що далеко не кожен може собі дозволити все, чого забажає. Щасливці! Шкода, що я не серед них😅😅😅

Кінчені люди. Щодо тиску в шинах мерседес 😄 Цеж мерседес! Наче це був Бугатті, лол

Після таких відео розумієш чому люди пішли за більшовиками

Шеф: та ви чого, невже ні у кого немає зарядного до айфону? Ну капець Так, курва, немає.

мовчу, бо росла в такий розкоші, яку мало хто з моїх ровесників навіть уявляв

тобто, мати симулятор польотів, заробляти 50к баксів на рік, купити на самостійно зароблені кошти тачку (хоч і стару) у підлітковому віці на зп із забігаловки це типу біднота? капець.... але я не зрозуміла, в чому у дівчини проблема полетіти в Британію, якщо не в купівлі квитка?

"Заробляв 10 доларів на годину" - ніби це такі копійки) Я після університету отримав 50 доларів зарплати, це за місяць.

Обмежені та упереджені присутні в усіх соціальних шарах,причому проценти однакові!Ви можете зустріти бідного професора -ерудита і такого ж розвинутого мільярдера,бомжа -невігласа і такого ж мажорчика -наркомана.Різниця лише у фінансових можливостях ,масштабі заздрощів та розмаху деградації.Гроші лише проявляють задатки особистості ,як запас енергії -потужність зброї!

"Тоді я заробляв 10 доларів на годину". Дещо навіть смішно чути цю фразу в даному контексті. Я розумію що для штатів це може і не такі великі гроші,але думаю люли з багатьох інших країн були б не проти заробляти півтори тисячі баксів на місяць

Виявляється я багата доця) мені купили машину і квартиру.

Пишу цей комент з моєї золотої клавіатури і брилиіантовими стразами на мишці. А що тут такого? Ви просто мрійте! Мрійте сильно, щоб космос почув вас і дав вам, як і мені, віллу на 89 кімнат, бмв, щоб їздити в атб. мрійте, а не заздріть, ніщеброди

Є цікаві, але переважно ниття токсичних голодранців, причому це голодранство саме всередині людини, в підході до життя, токсичному нитті

10 доларів на годину? Ох, ці американські бідняки)

Замість нитя краще багато працювати головою, щоб отримати бажане.