8 січня 2021 року виповнилося б 86 років поету, борцю Василю Симоненку. Його вбила радянська система, проти якої він невтомно боровся усі недовгі 28 років свого життя. Але поет живе стільки, скільки читають його твори. Тож хай сьогодні його слова відгукнуться кожному, хто їх почує.

Дякую

Слава Україні! Героям слава!

Ми є народ,якого правди сила,ніким звойована ще не була!Яка біда,яка чума мене косила,а сила знову розцвіла.

В наших жилах таки тече козацька кров!-твоя правда,брате Василю.

Я тільки після війни, почав розуміти , які діамантами духовного натхнення від нас приховували. Самотуж прийшлося освоювати га чиє ім'я вулиця мого району носить ім'я.

По телевізору треба! Молодці.

Живе той, хто не живе для себе, а для народу свого й рідної землі!!!

ДЯКУЮ ВАМ . МОЛОДЦІ

Слава Україні!

Який актуальний вірш!

як влучно і до сліз!

Сильний вірш. Дуже патріотично! Дякую!!!

Супер! Молодці! Аж мурашки по шкірі!

Потужно ! 🇺🇦👍🏻

ВІДПОВІДЬ :кати народу як ЗАВЖДИ ,ПРИ ВЛАДІ !!!!!

Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! Пощезнуть всі перевертні й приблуди, І орди завойовників-заброд! Акутально....

Спасибо за стих, который берет за душу, и за прекрасное исполнение, спасибо!!!!

Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Актуально як ніколи

Правда за Україною!!! Слава Україні!!! Дякуємо Вам Великі Українці!!!

Василь Симоненко - Русь I З глибин віків і гордо, й величаво Встає легендами овіяне ім’я. Минуле - сон, але сліпа змія Не отруїла доблесті і слави. То ж не орда завзята і кривава Нежданно появилася в степах, Щоб у сплюндрованих і спалених містах Шуміли оргії і варварські забави. То встала Русь в кольчузі і шоломі, Щоб їй стихія покорилась дика, І вів її у далі невідомі Син Перуна Олег-владика… І Візантія снила крізь туман - Підводив голову народжений титан. II Підводив голову народжений титан, І йшли назустріч вічності і смерті Нездолані, гарячі і уперті Дружини непокірливих слов’ян. Русь не дрімала, стомлена і млява, Забившися ведмедем у барліг, Бо відчували грек і печеніг Відлуння кроків князя Святослава. Цвіли хоругви руські на Дунаї, І Доростол навіки записав, Що мертвий воїн сорому не має. І ворог знав, підступний і лукавий, Що витязь тут не здобичі шукав І війни йшли не тільки ради слави. III І війни йшли не тільки ради слави, Бо іншій все корилося меті - Меч Святослава прокладав путі Для мудрості ясної Ярослава. Коли була Європа в забутті Та істина у вогнищах палала, Антична мудрість гордо оживала В твоїм, о Русь, допитливім житті. За ясні зорі і за тихі води Ішли в бої сини твого народу І гинули, слабіючи від ран. Але тебе ця кров не зупиняла, Бо ти й тоді, хай підсвідомо, дбала За кращу, світлу долю всіх слов’ян.

" Вже чорна ваша злоба не впаде" - это об затонувших российских пропагандистах

Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде. Народ росте, і множиться, і діє Без ваших нагаїв і палаша. Під сонцем вічності древніє й молодіє Його жорстока й лагідна душа. Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! Пощезнуть всі перевертні й приблуди, І орди завойовників-заброд! Ви, байстрюки катів осатанілих, Не забувайте, виродки, ніде: Народ мій є! В його гарячих жилах Козацька кров пульсує і гуде! 24.XII.1962 Василь СИМОНЕНКО

Можно перевод слов первого мужчины ! Слава Украине держим кулачки за вас братья и сестры ! 🇺🇿❤️🇺🇦

ДО БОЛЮ

Дякую від 95 дшб

👍👍👍

Василь Симоненко дивився у майбутнє

🇺🇦

👍💙💛💎☀️🙏🇺🇦👑✌️

Мурашки...

АКТУАЛЬНО. НАЖАЛЬ

Я пісню написав на цей вірш

А вот, что писал Василь Симоненко о Победе и красных флагах: САЛЮТИ МИРУ В дні травневі, мріями багаті, Коли щастя хлюпає з пісень Ми щороку зустрічаєм свято - Перемоги радісної день. І встають у пам'яті дороги, Ті, що довелося нам пройти, Щоб багряний прапор Перемоги Над рейхстагом гордо піднести. І живуть у пам'яті народу Його вірні дочки і сини, Ті, що не вернулися з походів Грізної, великої війни. Їх серцям - віками пломеніти На червоних наших прапорах, Їх думкам - перемагать і жити В наших творчих думах і ділах. Їх життя, їх помисли високі, Котрим не судилось розцвісти, Закликають мир ясний і спокій, Як зіницю ока, берегти. І тому, коли надходить свято, - Кожен рік у травні, навесні, - Наші грізні бойові гармати Салютують миру - не війні!

Все на своих местах

... пульсує і гуде 2022

И ещё его стихотворение: kzfaq.info/get/bejne/eM2iiq5z05qYl6c.html

справжні кати підступні брехливі знаходяться в кабінетах міністрів верховних радах в СБУ в кабінеті президента починаючи з 91 року ...всередині самої країни..не заперечую звичайно і зовнішній фактор, але тут ситуація така як і в россії, давайте перенесемо всі акценти назовні а самі будем продовжувати багатіти як і багатіли брехати як і брехали і т.д...а поезія дуже гарна

Кати сидять в кабінетах СБУ, МВС, ПРОКУРАТУРІ і дальше продовжують катувати, чи може їх тось вигав звідти в 1991 році?

Суховато читають

Саме на часі!!

В орігинали-волячих жилах.

Василь Симоненко - очень сильный поэт. Перевела его стихотворение "Дед умер" с украинской мовы и русский: kzfaq.info/get/bejne/gseBg66pvcCzlas.html

Спасибо за замечательные стихи!хотелоь бы ,чтобы стихи Василя Стуса и Симоненко с переводом на русский язык выкладывали.многие россияне интересуются поэзией украинского народа.и не настроены враждебно,как многим украинским братьям и сестрам это представляется.дякую за життєві і проникливі вірші.

Василь СИМОНЕНКО НІ, НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА! Я зустрічався з вами в дні суворі, Коли вогнів червоні язики Сягали від землі під самі зорі І роздирали небо літаки. Тоді вас люди називали псами, Бо ви лизали німцям постоли, Кричали "хайль" охриплими басами І "Ще не вмерла…" голосно ревли. Де ви ішли - там пустка і руїна, І трупи не вміщалися до ям, - Плювала кров'ю "ненька Україна" У морди вам і вашим хазяям. Ви пропили б уже її, небогу, Розпродали б і нас по всій землі, Коли б тоді Вкраїні на підмогу Зі сходу не вернулись "москалі". Тепер ви знов, позв'язувавши кості, Торгуєте і оптом, і вроздріб, Нових катів припрошуєте в гості На українське сало і на хліб. Ви будете тинятись по чужинах, Аж доки дідько всіх не забере, Бо знайте - ще не вмерла Україна І не умре! ***

Крови нет

у верховній раді сидять

Теперь для патриотов стихотворение. Почитайте, подумайте, а не про вас ли Василь это написал: ПРИРУЧЕНИМ ПАТРІОТАМ Обмивши губи в нарзані чи в каві, Дожовуючи свіжий бутерброд, Ви стаєте великі й величаві І любите Вітчизну і народ. Ви чуєте народні віщі думи, Його тревоги берете в серця, Коли потієте у черзі за костюмом, Затиснувши в долоні гаманця. Ні, ви не блазні, ви не лицеміри - Нікчемного презирства не убить, І свій народ ви любите без міри, Коли у міру вигідно любить. За плату ви закохані в ідею І зморшки морщите на ситому чолі… Кому ж ви служите, приручені Антеї, Відірвані від матері-землі? Хто ваш народ? Яка у нього доля? Куди його коріння проросло? Чиї могили стогнуть серед поля, Забрівши здичавіло у село? Хоч раз почуйте, грамотні руїни, Нікчемні слуги чорного добра, Як обіпершись вітрові на спину, Кричить Тарасова гора: - Нема на світі України, Немає другого Дніпра!..

На Червонiй площi!!!!

До мурошок

Кати мого народу в московії,а другі на Банковій.

Ну и на десерт ,все тот же Василь Симоненко: Завжди ми, Росіє, з тобою Над Россю, Дніпром і Сулою В задумі шепочуть гаї: В садах України весною Про щастя дзвенять солов’ї. Як сад навесні зеленіє Та віхолу білу мете, Так в серці народнім, Росіє, До тебе пошана цвіте. Тепер не оглянути оком Дніпровську оновлену шир. В майбутнє упевненим кроком Іде наш народ-богатир. Коли ми будуємо й сієм У рідному вільнім краю, Ми в дружбі з тобою, Росіє, Черпаємо силу свою. Ми піснею славим дзвінкою, Москву, і Урал, і Сибір, Ми завжди, Росіє, з тобою У битвах за щастя і мир. Хай сад навесні зеленіє Ті віхолу білу мете! У серці до тебе, Росіє, Любов наша вірна цвіте, як весна. Завжди ми, Росіє, з тобою Завжди ми з тобою, Москва! 25.04.1956

Такой народ с такими поэтами, с такой историей и голосует за зе?????

Советую соотечественникам изучать творчество поэтов, а не использовать творчество авторов в своих грязных пропагандистских целях. Тогда сразу станет понятно, кого автор считал катами и о ком он писал свои строки. Начнем, пожалуй: Василь Симоненко,: ЖОРНА Натуга на руках, від втоми чорних, здувала жили, ніби мотузки. Каміння клацало зубами в жорнах, жувало жовті зерна на друзки. І сіялось не борошно, а мука… При тьмяному мигтінні каганця жіночі ніжні материнські руки тягли за ручку камінь без кінця. Журливо мліли очі сумивиті, і борошно, мов біла кров, лилось… Це все було в двадцятому столітті, що грозами над нами пронеслось. Ми часто чуєм радісну зловтіху у голосі ворожому, чужім, що заглядали кривда й люте лихо у наш - для щастя виведений - дім. Хай сатаніють виродки од крику - нас не знобить од їхньої хули: нам жорна ті із кам'яного віку на танках варвари з Європи привезли. І то для них таки й була наука, коли - у всього світу на виду, - немов у жорнах, дужі наші руки перемололи варварську орду. Народе мій! Титане непоборний, що небо підпирає голубе! Твій гордий подвиг не принизять жорна - вони лиш возвеличують тебе. Дарма біситься злість ворожа, чорна - нічим не очорнить твоєї боротьби!.. Цілую руки, що крутили жорна у переддень космічної доби.

Це бандерівцям послання

Перед тим, як записувати, слід було б прослухати запис голосу Симоненка де він читає цей вірш, і ви б почули, що ВОЛЯЧИХ жилах. А не спотворене радянською цензурою ГАРЯЧИХ. А перекручувати поета - не гарно. Ганьба.

талантливо,красиво,но наивно,что кто кто построит,даст работу образование,достойную зарплату,все рушится, с патриотизмом в рабство веселей идти,жалко вас

Слава Україні!