Поема «Сон» (1844 р.) Т. Шевченка -- це віртуозна комедія, де політична сатира проривається крізь сон. А на сон, як знаємо, не скаржаться: він вільний, неосудний -- але Шевченкові його все ж не пробачили. І психоаналіз тут ні до чого. Адже саме за правду, розказану у «Сні», пізніше він заплатив засланням.
Та дарма старалися «кати»! Поезія має таку ж властивість, як і сон -- її не можна ув'язнити. Вірші живуть тоді, коли їх читають уголос і проживають. Це правда, читець -- щоразу новий співтворець.
Прекрасною чашею, що сповнилася повітрям Шевченкового «Сну», став Анатолій Паламаренко. З анналів Першого Національного до нас звучить його голос і звертається Шевченкова душа.
Прочитати Шевченка ТАК -- це надзвичайно важка душевна праця, та навіть і фізична. «Сон» -- це цілий оркестр емоцій, справжня поема-симфонія! Дякую Герою України, народному артистові України А. Паламаренку, що зіграв її для нас. І продовжує грати блискуче!
Запрошую подивитися запис 1989 р. Не пошкодуйте часу дослухати до кінця...
1989 р.
© НТКУ
Наша відроджена телевізійна Шевченкіана триває! Далі буде...
Більше цікавого відео дивіться на каналі Христини Стебельської:
/ stebelskakhrystyna