Колись, давно, я сказала, жартома, що швидше на війну попаду, ніж знайду своє кохання...що ж, політ на Марс, походу, теж незабаром😐🙄

Кінематограф та романтичні книги нас зіпсували. Нас привчають, що справжнє кохання повинно засліплювати та викликати бурю почуттів. А коли цього не трапляється чи закінчується - люди думають, що і кохання немає. Для мене кохання це турбота, повага, підтримка та приємний секс. Сподіваюся, що люди які шукають кохання - впізнають його, коли зустрінуть. Ну а якщо людині важливіший власний спокій та особисті кордони - най буде! Ми всі заслуговуємо бути щасливими і не завжди це кохання.

Тут головне знайти людину,з якою буде ще краще,ніж на одинці. А не яка буде додавати проблем

Як сказав Стетхем: "Важко відмовитись від того чого не маєш" )))

Я не плачу, просто життєвість в око потрапила...

Я відмовилася (тимчасово), бо кохання - це насамперед угода. Я маю знати, чого я хочу, і розуміти, що я можу дати партнерові (маю на увазі емоційні потреби). Зараз не маю ані часу, ані бажання це обдумувати і тим паче когось шукати

Після того як прожив досить значну частину життя без любові, втрачаєш надію в те, що тебе хтось полюбить🤷🏽‍♀️

Дивлячись, що під цим словом розуміти. На чисту бурю емоцій я б не покладався, вона швидко минає, а після неї може нічого не лишитися. А от бути зі своєю людиною - дуже круто. Відчувати зв'язок. Тому я думаю, що ставитися до коханої людини можна і треба, як до найкращого друга. От подумайте, ви б прожили зі своїм найкращим другом усе життя? Імовірно, так. Ви й так це робите. А з такою жінкою, кохання, бажання і приязнь теж нікуди не подінуться. У мене було чимало закоханостей, як на мою романтичну натуру, але саме з вищенаписаним я знайшов спокій. Головне - пам'ятати, що треба не лише брати, а й давати.

Я усвідомив, що не вмію кохати. Єдине, ким я можу бути - це хорошим другом, і хай не без болю та зусиль, але я це прийняв. Я не заслужив на кохання, але це нормально. Хтось просто для цього не створений. Як друг, я значно кращий, ніж еоханець, тому хай буде так.

якось сумно стало😢

Краще ніколи і нікого не любити, нічого хорошого це не дає. Аби ж існували ліки від кохання було би просто офігенно.

Я вірю що кохання є. Але явно не у мене. Давно змирилась з тим , що мені це не дано. Патологічно боюсь людей, та й взагалі це величезна праця, відповідальність та обов'язки. Мені і самій добре. + Я себе ледве витримую, не хочу обтяжувати ще й другу людину😅

Не шукай, і воно саме тебе знайде (с) Вірю у кохання, але перестала зациклюватися на його пошуку. Вважаю, що першочергово треба полюбити себе, взнати себе, ставитися до себе дбайливо, мати роботу, захоплення. А тих, хто каже про тікання часиків і тому подібне просто не сприймати всерйоз. Це їх думки та установки нехай залишають їх при собі.

Вже декілька років сама, навчилася любити себе, поважати свої бажання і здійснювати мрії, час від часу смутно робиться, але вважаю, що все прийде в свій час, якщо взагалі має прийти 🤷🏻‍♀️ шукала, намагалася, але задовбалася, за то є купа історій на тему "що пішло не так" або "як за перші хвилини побачення можна зрозуміти, що пора закінчувати його"

Мені колись моя сенсей сказала: жити все одно будеш не з тим, в кого закохуєшся, а з тим, з ким комфортно" і я подумала - маячня! Але це так є. Оця закоханість мало до чого доброго призводить, жити в кінцевому результаті все одно обираємо тих, з ким нам просто добре, хто не напрягає, має подібні погляди і тд. Кохання - це не почуття, яким не можна керувати, це робота. І як би ви не любили когось, він за три тижні буде вас бісити. Так що відносьтесь до цього простіше, не варто шукати принца, шукайте партнера

Ще тільки любові мені в цім житті якраз не вистачало, ага. Або як там хтось писав, закохатися аж до втрати рештків розуму. Ой ні, це якось без мене. А якщо серйозно, мені гостро не вистачає усамітнення. І завдання на межі пекла - відкараскатись не травмуючи від когось, хто лиє тобі у вуха свої безконечні признання. Я навіть не вмію відрізнити, фальшиві чи реально щирі. Цей жах триває вже роки, якби не робота, я б викинув телефон у смітник. Додам, що вік у мене вже давно не романтичний і я ані трішки не боюся померти на самоті.

Я просто більше не бачу сенсу в цій лотереї. У мене є всього один фактор, без якого я не бачу відносин - вірність. Завжди я шукала просто того, хто буде мені вірним і не мала якихось примх що до заробітної плати чоловіка чи його зовнішності. Зараз у мене за спиною 3 зради. І це були зовсім різні по характеру люди і моє відношення було різним, спочатку я дуже ревнувала, потім подумала що це й була причина першої зради і в наступних стосунках давала повну свободу але результат один. Мої знайомі кажуть що це просто одиниці й мені не повезло, а деякі кажуть що всі зраджують і треба просто звикнути, але в обох випадках я на це не готова. Нахер це, я не азартний гравець

Згода з більшістю людей у відео, що я вірю в кохання, але навмисно його не шукаю У мене є купа ідей, кар’єрних амбіцій і хобі, і я хочу витрачати свій час на них. А ще я доволі інтровертна, тож мені потрібна купа часу відпочинку насамоті. Я маю коло друзів і рідних, з якими класно спілкуватись. Тож якщо одного дня я зустріну когось, кого покохаю, і ми зможемо доповнити життя одне одного, я буду рада. Якщо ні, то в мене є справ, які можна зробити))

Якось сумно стало після всіх відповідей... Я думаю, людям треба більше розмовляти один з одним, згадати, що таке людяність і дозволити собі і іншим бути не ідеальними та бути не половинками, а повноцінними людьми і шукати не того, хто матиме задовольняти якісь не закриті потреби,а того, з ким просто хочеться залишатись тоді, коли вільні піти

На мене просто ніхто ніколи не дивився, та й якщо б подивився і дізнався що більше за все на світі я люблю малювати картини і мацати котяче пузо то швидко би злився... Добре що є мистецтво, література і вино) і котики. Але насправді не думаю що дійсно вірю в те що я задоволена..

Я не відмовилася від кохання, але мене тупо ніхто не кохає і не кохав! 😢 Абідна, дасадна, но в житті ще багато цікавих речей 😊

Я просто відкладаю це питання. Наразі не готова до того щоб закохуватись чи закохувати когось, адже це не виникає просто так (просто так любов може бути лише у матері до дитини) це виникає внаслідок якихось якостей, котрих я хочу щоб було якнайбільше. Хочу бути цікавішою, духовно та фізично привабливішою ніж зараз та власне над цим працюю. Ще мені просто не вистачає (поки що) таких якостей як терпіння, розуміння та довіра (через деякі не дуже позитивні моменти в житті), котрі є базовими у побудові гарних стосунків. Не хочу завдавати нікому класному болю, тому зараз працюю над собою і нікуди не поспішаю

Я так десь років 4-5 думала, що якась я дефектна, не кохала нікого. А зараз!!! Метелики в животі! Вчора відбувся перший поцілунок і яка я була щаслива 🥰🥰🥰

Не знаю, чи кохання існує, але те, що воно заважає людям розвиватися, вдосконалюватися і йди до мети, це факт. Як біолог, можу припустити, що церква і письменники створили навколо інстинкту самозбереження і розмноження цілий міф про "кохання", яке нібито є "хорошим почуттям". Як на мене, у ньому немає нічого хорошого

закоханість - це інструмент еволюції для забезпечення продовження популяції людства. іноді так смішно бачити коментарі людей, які вважають себе центром галактики і вважають свої почуття чимось особливим. ні, вони не особливі, ми всі так "запрограмовані". чому кажуть що кохання живе лише кілька років? тому що це також інструмент для виживання популяції, щоб людина могла дати потомство ще і ще, якщо не війде з кимось в кого ти був закоханий. вибачте якщо когось скинув з рожевої хмаринки, але так ми влаштовані, а романтизація почуттів - це лише наше бажання бачити в цьому щось високе, і врешті решт, так сформувалось ставлення соціуму. це не означає що не треба закохуватись чи ставити хрест на будь яких почуттях. просто треба усвідомлювати ДЛЯ ЧОГО нам дані ці почуття і потреба в них

Ну взагалі я вірю, що кохання існує, просто не для мене. Я не хочу мати таку відповідальність за партнера (а якщо він ще захоче шлюбу і дітей....фу😬). Та й я нерд (nerd) і я не люблю людей, я бачу що моя хіканська дупа нікому окрім моїх батьків не потрібна, та й окрім вигаданих персонажів і голлівудських акторів мені ніхто не приваблює😅

Важко сказати бо ніколи не закохувалась чи знаходила когось хачаб симпатичним, придивлялась до хлопців, знайомих, друзів. Після жарту брата, що можливо лесбійка то і до дівчат. Висновок нічого, думала деякий час, що то зі мною щось не так, вже роки з 3 мені всеодно. Я живу повноцінне життя, вивчаю мови, подорожую, виходжу з зони комфорту (це зараз не про війну) але я дуже люблю бути наодинці та насолоджуюсь цим, мені не страшно бути одній і я рада, що перестала влізти в ті рамки які наставила сама собі бо всі ж оточуючі це мають і мені треба. Виявилось ні. Тепер інша ситуація я прямо надто легко відпускаю людей чесно кажучи навіть тих кого я досі вважаю гарними людьми які допомогли мені вирости, але мої принципи та мій комфорт важливіший ніж вся допомога та час проведений з моєю подругою, я ставлю ультиматуми та кажу, що важливо для мене, якщо у них це в кінці списку то нам краще зменшити спілкування. Так я можу і хочу зробити навіть з родиною, але сестра все ж українізувплась тож тут вінвін для обох, але я розумію, що якби ні наше спілкування було б лише "с днем народження" раз на рік і мене це б влаштувало. Та доводиться слухати, що сім'я це найважливіше і що я пожалкую в результаті про це, а це один з моїх не те щоб страхів, але я поки ні про що в житті не шкодувала, не хочу навіть дізнаватись що таке жаль за упущеним минулим

100% relevant content. Пряме влучання. Лайк, і в закладки це відео.

Так, я вірю ..вже 30 років разом

Кохання - це прекрасна, часОм (чи чАсом) невиліковна хвороба... та не варто його боятися, бо саме воно і є життям !!!

З чоловіком якого я шалено кохала і зустрічалася 9 років ми розійшлися через 5 місяців після офіційного одруження, а з тим за кого я виходила заміж ненадовго виховую двох дітей і проживаю у шлюбі вже 10 років... життя незбагненне, чортзабирай

Перша (і єдина) дівчина в яку мені "пощастило" закохатися вирішила тупо використати мене наївного і це було боляче , тому нахер таке кохання.

я перебуваю у відносинх, найкращих в моєму житті, але не можу сказати, що кохаю і він також не може цілком впевнено це сказати.думаю, нам потрібен для цього час. напочатку було трохи метеликів, але то раз. мені дуже сподобалисб його очі і досі подобаються -я не знала, що таке можливо поки не зустріла його. напочатку думали чи можемо ми називатись парою, адже ми вперше обоє маємо серйозні стосунки. нам добре разом, ми піклуємось і вислуховуємо одне одного. ми думаємо, що в мабутньому це переросте в кохання.

після фрази "любов - це те ..." в мене миттєво просткакує "... що сталося з кожним" жадан не відпускає, а я і не проти )

Мені шкода цих людей. Не через відсутність кохання, а через низьку самооцінку і не віру у себе (((

Ну його в пень те кохання. Я егоїстка від голови і аж до п'ят . Я занадто ціную свій особистий простір та час якого в мене й так менше аніж би мені того хотілося . Та щей впустити когось в цей простір , та ну його 😅

Концентрація жалюгідності зашкалює ледь не в кожному з цих повідомлень, крім випадку, де особа зізналася, що не хоче починати нові стосунки поки не прибере в голові за попередніми.

Щира любов до тебе твоїх дорослих дітей найкраще що може трапитись з людиною.

А в принципі, навіщо? Типу отримати сакральне задоволення від взаємодії з людиною яку ти знаєш, з якою всім готовий поділитись і отримати приємні відчуття? Так, це добре, не буду сперечатись. Але стільки підводних каменів є, і думка про це відбиває бажання шукати кохання. Скільки болю може принести, а скільки болю отримати при пошуку цього кохання? Нахєр надо. Та і соціальні навички в мене слабкі, з дівчатами досвіду нуль, навіть за ручку не тримався, окрім садочку і сценки на шкільному випускному. Ні грошей, ні роботи, нічого немає, шоб бути "цікавим" хоч для когось, окрім людей який знаю більше 2х років.

Скільки галасу довкола тимчасового гормонального розладу, який запрограмований природою для того, щоб людиська хоч інколи залазили одне на одне і не повиздихали як вид.

з плином часу все важче в світі створити міцні стосунки

Немає кращої мотивації не здаватися, ніж бачити, скільки людей вже здалося

Насправді , дуже прикро , що філософія сучасного світу спотворила відношення між ч і ж. Любовні відносини трансформувалися у ринкові. Тепер будемо все життя ходити самотніми, чи страждати від нездорових стосунків.

Кохання існує з додаванням певної сакральності носіями чи ні. У своєму випадку, прийшов до розуміння звичайного партнерства, де є певні елементи, що можна назвати коханням. Але зважаючи на те, скільки бачив різноманітних випадків "кохання" та що саме називали цим словом, почав просто намагатися його на використовувати. Я відчуваю вдячність людині, що поряд, я намагаюся робити добрі вчинки про відношенню до цієї людини та, якщо їй приємно чути добрі слова, чому цього не зробити. На емоційному плані, мабуть не склалося у мене з тим самим Коханням, бо все, ти що говорило про кохання чи любов розбивало чи мало спробу розбити серце. Приклад того, як я був християнином, що кожної неділі ходив до церкви не через страх, а через бажання наближення, але коли мені сказали (я був ще дуже юним), що моє кохання то гріховне і все інше лайно, мій діалог просто скінчився, бо з середини я то знав наскільки чистими були мої почуття.

Лайк, продовжуй далі в тебе дуже класний голос для цього формату

Дякую за відео

Я відмовилась від кохання- не хочу занурюватися в усе це та втрачати пильність. Також я не думаю що я взагалі здатна кохати. Тому я не шукаю кохання та уникаю всіх ризиків та тримаю всіх на відстані. І взагалі мені і самій бути чудово- ніяких зайвих клопотів та проблем.

Гарні історії, щирі, життєві, дякую зв переклад

Навколо мене з дитинства існує лише насилля, яке усі вважають виправданим (жодне насилля, психологічне чи фізичне, над дитиною НЕ Є НОРМОЮ), я не пізнала ні материнської турботи ні батьківської. Тата у мене з народження нема, він пішов від нас, у мене є старша сестра яка зараз за кордоном через війну і у неї 2 дитини. Вона не була зі мною у гарних відносинах, зараз вона для мене як чужа людина. Коротко кажучи я просто не знаю що таке любов, у будь-якому її прояві. Мама - її було чхати на мене, мені зараз 17 і вона свято вірить що мене ніколи не били, хоча це відбувалось майже кожен день з 5 до 13 років. А потім я просто втекла від пекла під назвою дід/бабуся у інше. Я не здатна довіряти людям, усі мої друзі вважають що я найщасливіша людина хоча проблем у мене більше ніж ви бачите. Для мене покохати когось це означає довіритись, повністю. Це важко, я не хочу страждати, з мене досить.

Можу сказати тільки одне:"Розчарування".

Мені шкода цих людей. Кохання - це чудово. Просто перед пошуком кохання потрібно шукати психолога. Для хороших стосунків потрібно багато чого вміти - довіряти, отримувати допомогу, просити про заботу і допомогу, отримувати її, бути щирим, вміти слухати, вміти приймати важкі новини так, щоб партнерові не хотілося брехати, вміти задовільняти потреби свої, вміти пооговорювати потреби, вміти щиро цікавитися партнером. Вміти просто жити з собою в мирі. Вміти відділяти де болять твоі якісь вавки і де партнер тобі завдає шкоди. Якщо ти не вмієш просити про допомогу чи приймати її - сам обереш для стосунків людину, яка не буде тобі створювати дискомфорт своєю допомогою. Не вмієш вислухати правду - сам будеш змушувати партнера постійно брехати. Не вмієш сам керувати емоціями - поруч буде душніла, що не дасть дихнути але й не дасть наробити дурні. Чим менше в тебе якихось загонів, тим більше імовірність, що ти обереш людину класну для стосунків саме для тебе, а не милиці. Якщо в тебе не закриті базові потреби чи є потреба бути приниженим, ображеним, зрадженим, то і партнера ти обиратимеш який дає мінімум. Воно реально так працює, що «метелики» виникають до того, хто чіпляє наші якісь вавки. І найкраще це просто потроху розбиратися які вавки чіпляє та чи інша людина і лікувати себе там де болить. Не вважаєш себе вартим любові - на тобі козла який тебе не любитиме. Боїшся відкриватися - буде поруч партнер, якому ти не цікавий і який не лізтиме в душу. А тих хто тебе любитиме і тобою цікавитиметься і близько не підпустиш. Обирати людину розумом теж зовсім не гарантує, що ти будеш щасливий і що тобі не зроблять боляче і не підуть від тебе. Життя досить коротке і чи варто від всього бігати і всього боятися?

Теплі слова Вже давно не гріють Великі міста Від самоти шаленіють. Любов - це все , що маю Але її так замало І на дзеркалі подих, Що лишиться , як памʼять

Плов: майже все сказане - жиза

Жаль цих людей.. Не можу повірити що недавно була такої ж думки ... для мене уе не досяжно .. А справа була тільки в страху .. Так в мене було ну дуже багато комплексів як казав один чоловік твою невпевненість видно за кілометр але я дозволила собі спробувати Не важливо який буде фінал головне я спробую і не жалкуватиму що не використала свій шанс. Я зустріла людину яка мені дуже прдобалась і це було взаємно вперше за стільки часу.. довго не могла повірити в це. Я просто дала собі шанс .

Відео на наступний день, як мене, по суті, кинули:

Нащо все запутувати, коли у стосунках вимикають голову і керуються лише почуттями то лише ускладнюють собі життя, сльози і соплі, боляче, люблять не люблять, кидають, зраджують, жити не можуть без неї (нього). Таке "кохання" схоже на наркоманію, щоразу потрібні нові ендорфіни, іспанські чи мексиканські пристрасті в стосунках,, постійна потреба в знаках підтвердження "любові", або ж егоїзм володіння кимось. Туфта, то психічно нездорові особи називають подібні залежності почуттями. Кохання , якщо воно справжнє, стає прісним, неодмінно переживши весь спектр бурхливих емоцій ви насичуєтесь ними ніби солоною карамеллю і вам досить, ви відчуваєте умиротворення та спокій, у вас відсутні емоційні стрибки, вам стабільно добре з своєю людиною, а коли вже не добре,ви йдете з стосунків без ломки.

Таке наче, Любов це культ. Любов це відчуття , як смак, запах... Можливо в цьом проблема. Наприклад я Любові не уникаю, я її завжди відчуваю до сім'ї, друзів. Але я уникаю з кимось зустрічатись, одружуватись, томущо мене бісять жінки котрі знаходяться в стані якихось відносин зі мною окрім ділових. Я незнаю в чом поляга ця роздратованість. Але я з ними стараюсь уникати, окрім рідних звичайно, Люблю своїх маму, сестер, тіток, плимінниць, і внучку (дочка плимінниці, яка на рік від мене молодша). Звичайно я пробував і зустрічатись і одружитись, але якась внутрішня роздратованість перебива мій сексуальний потяг.

Я ніколи не відчувала романтичного кохання, і не хочу. У мене викликають відразу більшість проявів кохання, і мені більше ніж достатьно моєї сім'ї та друзів. З ними я ніколи не буду почуватись самотньою.

Вірив до моменту, коли, після 17 років життя разом колишня мене кинула. Відсудив собі дочку, але і вона послала після отримання освіти, ну і тро вкрала у тата. Досі не можу переконати себе, що не всі баби кончені. Адекватні, вибачте, але як є.

Я чисто не бачу бачу сенсу, і різниці між якісною дружбою і стосунками

Кохання та любов в цьому контексті це різне? Бо наприклад багатьом варто почати з любові до себе, ні не любові до бога, хоча, якщо це ваш комфорт та спокій можете і з цього. Я довгий час вважала вислів "любити себе" егоїстичним і говорила "я поважаю себе", але це костиль. Поважають за щось, а люблю я себе незалежно від обставин. І от це зайняло час та пару трійку сеансів, не з питання любові до себе я приходила, але як і в житті виявляється все зав'язано одне на одному. Тож зараз я вже спокійно говорю що люблю себе та якщо мені щось шкодить мені не важко від цього чи від когось відмовитись навіть, якщо це кого засмутить чи образить, я важливіша для себе ніж ти, тож далі я йду сама.

Якщо Вам колись трапиться старенька пара, котра вміє піклуватися одне про одне попри все, то це кохання. Якщо ж побачите двох молодих ідіотів, котрі збираються зістрибнути з мосту, бо не можуть бути разом через батьківську заборону, то дайте їм обом добрячого копня під нижню спину, щоб відійшли від поруччя, й викличте поліцію! А заодно знайте, що перед Вами стоїть двійко жертв сучасної популярної культури, а не закохана пара. Ой, кати б його все вхопили... Досі злюся на колишнього, котрий спочатку витягнув мене за кордон, а потім лишив саму, й на себе за цілковиту дурість. До речі, він мені врятував був нервову систему, а потім іще й позбавив потреби в усьому йому допомагати (він має проблеми зі здоров'ям). І за це я його трішки ненавиджу! Бо, трясця, мусила стати дорослою відповідальною людиною. Оце - прояв справжнього кохання! Проте якщо мені ще раз котра скотиняка спробує так щиро допомогти, то вб'ю до лиха на місці!!!

Сама без досить повна і навіть коли хтось робить комплімент, я вважаю це жартом, або знущанням. Самооцінка 0,вважаю, що я не вмію любити і я не варта кохання. Інші повненькі - так, а я чомусь ні. Не знаю як то працює. До того ж у 9 років мене хтіли згвалтувати, в 11 змушували роздягатись, а потім в 15 "хлопець" просто не чув моє "ні". Тепер нікому не довіряю зовсім, боюсь чоловіків, хоча мені майже 22

👍💚

Після закінчення минулих стосунків, я вдарився в розвиток і зараз прийшов до того, що кохання не існує і це всього гормони та нейромедіатори, а тому, якщо перетерпіти 2 тижні то стихають усі почуття і тому я зрозумів, що можу себе контролювати взагалі без проблем Тому, так, кохання не існує, але знайти людину, яку поважаєш, відчуваєш себе комфортно поруч з нею і вона те саме почуває поруч з тобою це і є кохання, ні?)

віримо. це те саме, що відмовитись від автомобілів, бо вони інколи розбиваються.

Я шукав тут друга, який не давно був кинутий, ну як не давно 3 місяці тому, і він досі скиглить, все б нічого але бачили б ви як він розповідає яким треба бути, бути не залежним та не прив'язуватися до жінок, хахахах це всеж так смішно.

Декілька афоризмів про кохання і шлюб. ''Бути закоханним - означає бути скаженим при здоровому розумі'' (Овідій) И сказал Сатана: ''Пусть они будут любить тех, с кем быть не смогут и не будут любить тех, с кем будут всю жизнь''. Сьогодня нема Вашої жінки! А є Ваша черга. Твоя незалежність від хтивості робить тебе ВІЛЬНИМ і НЕ ВРАЗЛИВИМ. Якщо в дім входить жінка, то з дому йде СВОБОДА. Як кажуть французи - закохані діють собі на шкоду.

Перші хвилини це просто люди піарять себе

4:09 це просто дуже схоже на мене🥲

Моя мама дуже сварлива, авторитарна, гордлива і худа з великим носом з якого тирчить волосся і з величезною бородавкою на лобі. Вийшла заміж у 58 за військового гарного високого чоловіка. Якій їй у всьому догоджає і навіть квартиру на неї переписав. Зараз їм по 65 років. Досі не розумію як вона страшна, стара із жахливим характером, не дуже розумна і бідна, в сім'ї її ні хто терпіти не може бо вона всіх дістала, так вийшла заміж. 🤔??

Мій друг знищив стосунки , пожартувавши що я хочу її зґвалтувати...

мій колишній хлопець кинув мене вчора після 1,5 років стосунків і не захотів нічого повертати бо для нього це "корабль" який потонув ще давно а я катаюся на його уламках і намагаюся врятувати мені боляче від цього

Мій чоловік викинув мене, як непотрібну ганчірку, після 15 років подружнього життя. Не вірю я тепер в кохання

Що таке "Кохання" ? Біологічна програма, яка за допомогою 5-и, потужних гормонів, кожен з яких по силі на рівні морфію, "Зносить людині дах", змушуючи до певних дій. Конкретно розмноження і прив'язки до певної особи, протилежної статі, на певний період. Діє все це від пів року, до трьох. В рідкісних випадках 5-ти Років. І ніякого надприродного, духовного, небесного. Я думаю з таким відношенням, я нележу до тих хто не вірить. Зазвичай пишу "" Так зване кохання". Бо в такого складного процесу, всеж мусить бути проста назва🤔😌

Я прямо останній чувак. Але низька самооцінка в мене ще й через проблемну шкіру

Кохання існує але не взаємне. Взаємне кохання - це мабуть, декілька % всіх пар. Люди навкруги живуть або без взаємного кохання, або любить хтось 1.

то шо нада

про 40-річного незайманого - повії в поміч, після цього має стати легше(мені скоро 21, і я вже задумуюсь над цим). Соціальна тривожність + низька самооцінка створюють бар'єр, способів зламати який я більше не знаю

Як сумно читати...

Бо

Ха-ха, в звичайних хлопців не буває взаємного кохання, а уж мені шукати й годі.

Я закохалась в хлопця зі своєї группи я читала в інтернеті що це буде тривати ще рік оці "метелики" мені 15 перше кохання але воно не взаємне я видно не правильно розтолкмачила знаки і подумала що це все взаємне але ні та людина до останьго відмазувалась від мене він плював в душу а потім мене попередили і він привів дівчину (вона навіть мала ліпший вигляд ніж той хлопець ) а і так я почала проявляти симпатію в училищі тож вся группа знала і знає про все це він навіть й досі як я підходжу меньше ніж на метр каже "ох бля*ь" це скорочно розповіла А ще мої батьки не знають про цю історію або нашо ! Скажу тільки тоді коли справді з кимось зустрічатись почну

Хто такий, цей ваш "кохання"?

Хз як в кого, та на мою скромну думку, варто любити себе в першу чергу. Вміти про себе подбати. Вміти цікаво для себе провести власний час. Звідси можуть піти і корисні звички і цікаве життя. І зайве думати що протилежності притягуються. Притягуються схожі за світоглядом, цілями, прагненнями та мріями. Факторів величезна купа та одне зрозумів точно-чудовий секс,такий собі показник перспективи чудових стосунків. Адже пристрасть йде на спад, спільні захоплення, побутовий комфорт, взаємна турбота. Ці речі замінити важко. Підробити теж на довго нестане. Шукайте себе справжнього, чудовий і цікавий подорожній сам зустрінеться на вашій стежці. ПС: триває третій рік терапії з чудовим фахівцем. Тому такий «мудрий»😅

А що в нього вірити? Це абсолютно науково доведений факт

ні

Я тей 40-ка річний чувак, тільки мені 22 і я дівчина. + я нікого іне шукала ніколи.

Я хотіла б мати стосунки…але кілька моторошних фактів роблять мене непривабливою.Наприклад я вмію плакати кровʼю…Так через це мені не можна виходити на вулицю восени оскільки якщо я буду в парку з моїх очей почнеться виділення крові все через алергію і тоді я стаю сліпою (через кров я не зможу бачити) І моєму хлопцю просто доведеться вести мене всліпу а я не настільки довірлива мої однокласники домагались до мене тому зараз я навіть не можу собі уявити що я буду комусь з чоловіків довіряти…додати до цього ще півтрилярда АЛЕ=я Тому я вважаю спершу я маю більш-менш привести себе в порядок а потім вже думати про стосунки.

Не вірю, бо мені не траплялося 😊

депресивне

Кохання то звичайна хімічна реакція, при тому дуже швидкоплинна, а довгі стосунки, то просто соціальні понти, або мазохистські забави) Погугліть і не партесь.

Обоже. Оці всі люди, що пишуть - мені 40 і в мене ніколи нікого не було, я всіх боюся і в мене погані зуби, невже вам не лячно що такими темпами ви в 65 років залишитесь на руїнах свого життя, просто зрозумівши, що ви його прос...али! Ціле життя! У вас же не буде запасного, треба вже зараз щось робити, виходити на вулицю, знайомитись, жити.

Я вірю у кохання. Якщо люди можуть про це свідомо говорити, значить воно є. Мені 40. Не хочу довго розказувати про містичні речі, котрі біля мене відбуваються та про віртуальну реальність, котру збудували навколо мене шахраї зі зв'язками в певних органах та їх лярви... Та й фінансова ситуація у всьому світі непевна (звісно, у нас в країні також). Скажу лаконічно: поки що не склалося. Ні від чого я не відмовився, треба почекати, щоб світ добре так трансформувався. Може тоді🤷🏻‍♂️

Жінкам потрібні лише грощі, а чоловікам не потрібні стосунки без сексу. Жінкам не потрібні чоловіки без грошей, а чоловікам з грошима не потрібні жінки, бо чоловіки можуть просто купити послуги без усілякого мозготраху. Це такий саме порочний круг як і "не беруть без досвіду на роботу, а без роботи не отримати досвід". Утримання жінки: постійні подарунки, айфони, прекраси, ноготочки, терпіння виносу мозку, постійні ревнощі і підозри та т.і. обходиться дорожче ніж періодичні оплати кваліфікованих послуг. Тож фінансово рентабельно користуватися послугами. Всі жінки які ніби шукають свою половинку, ніколи не оберуть особистість без великих заробітків, тож їх насправді цікавлять не люди а їхні статки.

Існує, але в певний проміжок часу. Потім зникає, як і все інше в цьому житті. Як кажуть: хочеш іти швидко - іди сам, хочеш іти довго - іди з напарником.

існує але недовго. коли вам розбивають серце це на все життя.

Кохання не існує тому що я не можу полюбити людину більше ніж 1 місяць + можна загубити себе