Деякі сьогоднішні міфи дійшли до нас з далеких 70- 80-х років, коли загальна надійність двигунів та їхніх деталей була досить низька і, звичайно, вже до 100 тис. км пробігу двигун був уже досить зношеним. У ті часи збільшені зазори в циліндро-поршневій групі можна було частково компенсувати моторною оливою з більш високою в'язкістю. Це дозволяло протягнути ще якийсь період до капітального ремонту двигуна.
Але час не стоїть на місці, і завдяки прогресу в конструюванні моторів і розробці мастильних матеріалів у сучасних двигунах значно знизилося зношення ЦПГ. Дуже часто сучасні двигуни з пробігом в 300-400 тис. км продовжують без шкоди використовувати оливу з «оригінальною» в'язкістю. Тож ситуація змінилася і цей міф поступово відходить у минуле.
Нині переходити на оливу з в'язкістю вищою, ніж рекомендував автовиробник, слід тільки після глибокої і ретельної оцінки стану двигуна. І якщо діагностика показала, що зазори в циліндро-поршневій групі вийшли за заводські допуски, і компресія нижче норми, то перехід на більш в'язку оливу може трохи поліпшити ситуацію та на якийсь нетривалий час дозволить двигуну працювати, але точно не поверне колишню молодість і жвавість.
Стосовно необхідності переходу на напівсинтетику після 100, 150 або 200 тис. км
Якщо стан двигуна в нормі, немає зайвих стукотів, шумів, вібрацій, мотор нормально розвиває потужність і споживає штатну кількість палива - залишайтеся на оливі, рекомендованій у документації. Оцініть роботу мотора, порадьтеся зі спеціалістами і тільки тоді приймайте рішення про перехід на іншу оливу.
Підібрати оливу для свого авто, можна за посиланням: liquimoly.ua/Podbor-produkcii
Всі інші міфи тут: liquimoly.expert/