Влітку 1914 р. розпочалася Перша світова війна. Під час активних воєнних дій В.Стефаник (український письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, політик, посол Австрійського парламенту від Королівства Галичини та Володимирії) написав дві новели: «Діточа пригода» і «Марія».
Новела "висвітлює тему Галичини в Першій світовій війні. Варто відзначити, що з’явившись в розпалі війни, момент мовлення у новелах збігається з актуальним моментом історії, що робить їх емоційно насиченими, і дозволяє зарахувати до найбільш вдалих зразків експресіоністичного письменства...
Війна викликає в людині кризу ідентичності, загострює стан самовідчуження і самоізоляції, посилює відчуття покиненості та непотрібності, тому, власне, дискурс війни максимально наближений до екзистенціалізму. Зрештою, сама філософія екзистенціалізму виникла внаслідок опрацювання низки пов’язаних із війною дискурсів.
Зовсім не випадково основна фігура у новелі Стефаника зветься Марія. Про її важливість свідчить той факт, що ім’я взято за назву твору. Власне, це біблійне ім’я повертає нас до джерел християнства, а головні його посилання - це доброта, милосердя - залишаються актуальними навіть протягом двох тисяч років, особливо в такий неспокійний час. Марія - ім’я жінки-берегині в християнстві, яка в мирний час береже мирних людей, в час війни - мерців. Вона - єдина, яка оплакує їх, і зберігає пам’ять про них" (з відкритих джерел).