www.reddit.com/r/AskReddit/comments/1cb4dql/redditors_whats_the_most_heartbreaking_thing/

Ніхто не робить так сильно боляче як рідні та близькі тобі люди, ніхто - ні однокдасники, ні колеги, ні випадкові перехожі, а саме рідні люди!

То було давно. Моя мати вирішила закрутити інтрижку з якихось молодим шльоциком на роботі. Тоді мобільні телефони буди рідкістю, а в нього саме був мобільний. І коли в них з батьком графіки не співпадали, вона закривалась у кімнаті і дзвонила йому з домашнього, а тоді це були космічні гроші. Якось я йдучи зі школи забрала з поштової скриньки всі квитанції, папірці і таке інше, бо чекала на лист від подруги. Все це поклала у коридорі на комод без зайвої думку (мені було 9). Потім прийшов батько з роботи, побачив рахунок за телефон і влаштував скандал. Замовив роздруківку дзвінків і тоді все виявив. Скандал був великий, мало не розлучилися. А передісторія вся до того, що потім моя бабка (її мати) пішла до якоїсь гадалки, і та сказала, що в усьому винна бубнова дама, тобто я. Я, якій було 9, а не мати, яка вирішили гульнути. Мені тоді було дуже прикро, а тепер я думаю, які ж вони йобнуті.

"Мені шкода, що у Насті (моя дочка) така мати, як ти " - мати; "Таку як ти ні один хлопець не захоче позбавити цноти " - сестра; "Я з тобою сплю, доки не знайду когось краще " - колишній; "у росії все буде добре, вона переможе. Буча - фейк." - ватний батько

Самий крутіший формат читання раддіту на українській і голос дуже приємний

Але ніколи ніхто не знає ,як буде далі.Навіть без філософії чи міркувань про високі матерії розумна людина повинна пам'ятати приказку про нерозумність плювати у колодязь.Мій батько,будучи дуже брутальним у сім'ї,казав,що я дохлячок(багато хворів та був слабкий фізично),а також,що я"тонкой кості",бо я пішов статурою в маму,а не в нього.Але ,коли в 48років помер від лейкозу старший брат,а мати померла на 10років раніше,його немічного з деменцією саме мені з сином довелося доглядати рік,годувати з ложки,гімна прибирати.А він навіть мене сприймав не за сина,а за меншого брата,бо ми схожі і названий я на його честь.А батько розраховував на жінку та старшого сина,більш успішного спочатку та дебелого.Але не так сталося,як гадалося.Кого не любиш і знущаєшся-у владі того можеш і опинитися.Але я це сприймаю,як уроки:пройдеш-залік,рушай далі,завалиш-отримаєш ще жорсткіші умови!І навіть з цим розумінням іноді ведеш себе,як нестримна тварина,бо ми не всесильні! Але ж тре намагатися триматися людяності! У цьому один з проявів свободи вибору.

Що я коли виросту буду перебувати у в'язниці... Як результат я став керівником відділу інформаційної безпеки. Але слова ці пам'ятаю досі

неймовірно болісні історії 😢

"Ти руйнуєш нашу сім'ю" - мама "З твоїм характером тебе ніхто не полюбить" - тато "Ніхто й ніколи не зможе тебе покохати, бо ти того не заслуговуєш" - колишній

😢😢😢 деяким людям просто не можна розмножуватися. Як можна вважати свою власну дитину дурною чи негарною? Це якась неприродна і антибатьківська поведінка

В мене з мамою були важкі стосунки. Дуже важкі. І у підлітковому віці я обрала свою тітку як людину, з якою могла поділитися та поговорити. Я їй дуже довіряла, розповідала всі свої таємниці. До одного моменту, поки вона не випила зайвого та не сказала через багато років довіри з мого боку: «все твоє життя я вважала тебе дуже тупою дівчиною, але зараз я бачу, що в тобі щось є».

Я пережила булінг в класі, тож чула багато болючого

"Я ставлю на перше місце свого чоловіка, бо діти покинуть мене, а він завжди буде поруч"- сказала мати мені і брату, при тому що я на той період часу її і її чоловіка фінансово підтримувала

Після історії про Армагедон і бабцю. Наче хтось вибив стілець з під мене. Сиджу ридаю як дурень. Якщо що я дорослий чоловік

«Ти картава і з тобою неприємно розмовляти» - батько моєї подруги. Це привело до того, що майже припинила розмовляти, а якщо і говорила, то так швидко, що було не зрозуміло, скотилася в школі з відмінниці до троєшниці, втратила друзів. Тривало це 6 років до тих пір, поки батьки не відвели мене перед вступом у виш до логопеда, яка за пару місяців прибрала картавість (доречі легку), навчила вимовляти чітко слова і в університеті в новому колективі нарешті життя стало налагоджуватися. Дякую батькам, що при своїй величезній зайнятості вони це зробили. Але шкільні роки згадую із жахом, особливо батьківські збори, після яких я годинами вислуховувала, що з такими успіхами в мене шлях до двірника, на завод або панель. Подумки я обирала двірника, бо з заводом і панеллю ще вміти домовитись треба.

Моя найкраща (в минулому) подружка сказала, що я сама винувата в тому що мене зґвалтували. Якось років в 19-20, коли приїхала до батьків з навчання, випадково підслухала від своїх знайомих що я «нічо така, й по грошам нормальна, ги-ги-ги». Бо мої батьки мають кілька крамниць, але я тоді сама працювала й отримувала копійки. Приїхала з порожнію кишенею та зворотнім квитком у місто де навчалася та працювала. Чула від батька в обличчя, що я невдаха. Та після привітання з ДН, сказав що люди без дітей- неповноцінні, при тому що ми з колишнім чоловіком намагалися 1,5 року зачати дитину й почали міркувати про ЕКО запліднення. Коли збирала речі щоб піти від чоловіка з котрим була 17 років, він сказав мені що я ніколи нічого не добʼюся. Перший психолог з котрим спілкувалася очно, почала підштовхувати мене до думки що це я винна в загибелі моєї дитини та розриві з чоловіком, котрий почав пити й підіймати на мене руку. Син загинув через невиліковне генетичне захворювання, й ми до останнього боролися, хоча знали що дитинка не переживе 2х років. Все це ломало мене, але трохи згодом зробило мені залізобетонний хребет й слова навіть найближчих людей 10 разів обмірковую, а потім вже вирішую приймати на свій рахунок чи відкидати, бо це мені тільки нашкодить.

Таких історій з власного життя повно можу навести та інших людей.Головне тут-тупість короткозорості:ніколи не знаєш,як життя повернеться.В мене теж були якісь сторінки ганьби,але через брак сили чи знання.Але зараз так вже не сказав би чи не вчинив.Але не зраджував ні від слабкості,ні ради вигоди-бо не хочу до себе такої відповіді од інших.Хоча все одно зраджували ,але не через мене,а через власну зрадливість.Зрадливий зрадить і Бога.Але отримає,що заслужив.Завжди,хоча можеш і не побачити цього.

Дякую за вашу працю, цікавий контент та таку приємну озвучку ❤

Кілька разів чула від батька про свою "тупість", БО Я ЖІНКА, і про те, яка ж я товста. По-перше, він сам такий і я маю проблеми зі здоров'ям саме через нього, а по-друге, цей персонаж водночас розповідає про те, що жінки не розуміють фізики, і про глобалістів, чипування, золотий мільярд тощо. Щиро? Щиро скажу, що була мить, коли я жалкувала не тільки тому, що мама померла, а й тому, що померла саме мама, а не він. Зараз, звісно, хай живе, я не проти. Тільки спілкуватися ми не маємо про що, бо він УСЕ зводить до кінця світу й то читає кац*пські сайти, яким довіряє більше, ніж Буданову, то переглядає розклади таро. Вас не дивує це поєднання, правда?

Колись у дворі присіла на лавочку біля під'їзду, бо торби важкі, а сама з роботи... Сиділи дві молодиці незнайомі, лепетухи, кісточки обцмоктували старожилам) із задоволенням вислухала пару пліток про себе, із задоволенням 😂, бо людина комунікабельна, додала в ці плітки ще з десяток перчених подробиць))) та й пішла собі) слухали вони, відкривши рота, але мене в обличчя явно не знали ще)) потім із величезним задоволенням здоровкалася з ними, чомусь червоніли)))

Сама близька історія це про викидні бо знаю що це таке (безпліддя) через аутоіммунне захворювання чоловіка. Як можна так жартувати не знаю, зовсім мізків немає, жах. А от болісносного від рідних чи друзів чула немало і в лице і в спину. Неприємно дуже але мені подобається спостерігати коли летить бумеранг назад. І що я помітила що повертається назад він завжди і чекати довго не треба.

Блін, коли ж люди почнуть думати які наслідки можуть понести їх слова

Люди - найжорстокіші створіння на планеті..

Моя колишня однокласниця, одна з популярних, якщо можна так сказати, у класі сказала, що я нудна. Сказала прямо в обличчя, прямим текстом. Це сталось після одного шкільного заходу, я і ще кілька однокласників збирались погуляти. Це було важливо для мене, бо кілька років до цього я перейшла у цей клас і ще шукала собі друзів. Але вона чітко дала зрозуміти, що я небажана у її колі спілкування. Це було боляче, всі почуття і емоції у мить зникли. І може вона була у чомусь права, бо я інтроверт, мені складно спілкуватись з людьми і мені складно знайти з ними спільні інтереси. Але, до біса, то було справді боляче

Моє життя з самого початку не склалось, соціум не приймав і далі не приймає мене, не сприймає всерйоз, я завжди був самотнім, тож таких випадків було багато. Не пригадаю чогось конкретного, але наразі яскраво пам'ятаю 2 з них. 1. Дівчина, з якою я кілька років назад спілкувався в інтернеті висміювала та принижувала мене та всі якості моєї особистості, навіть знак зодіаку. 2. У якомусь віці (від 17-19 років) батько який все життя не ніс ніякої значущої користі нашій сім'ї висміював мій стиль життя, засуджував мою самотність. Тіло. Інтереси. Характер. Те що у мене немає дівчини. Він назвав мене геєм чи то голубим через це і я досі не можу забути той вечір. Ми тоді побились. Досі не знаю що на нього тоді найшло. Наразі мені 26 років. Моє життя досі на дні. Я досі самотній. Колись рятували людина відстані з якими я спілкувався чи заводив стосунки онлайн. В останні роки немає навіть цього. Живеться важко. І ні. Я не гей. Мені завжди подобались і подобаються дівчата. Шкода я не подобаюсь їм і все що мені залишається - дивитись світлини та тіктоки парочок і заздрити. Майже щоночі я не можу спати в поривах тривожності. Заздрощів. Самотності. Здається наче хочу таких банальних для інших звичайних людей речей які вони навіть не цінують але мають, але для мене це лише мрії... Дякую тіктоку, закритому тгк і коментарям цього каналу за можливість інколи заявити світу що я взагалі існую.

в універі, виходила з кімнати, закривала двері, двері випадково недозакрились і я почула як дівчина з іншого курсу сказала про мене: вона дивна, і взагалі вона страшна.

Мені колись мати сказала (точних слів вже не пам'ятаю) що я товста, і мені треба схуднути і менше їсти солодкого, і т. д. І це при тому що у 12річної мене трохи виперав животик, і все. Я після цього ще дуууууууууже довго комплексувала..... Дякую за ваші відео ❤

Нехай усі аптеки чи автомати з презервативами будуть цілодобово, аби такі дивні жорстокі люди не ставали батьками... Від декількох історій мені хотілося плакати...

Мама протягом декількох років часто повторювала одну фразу, що якби в неї перша дитина був хлопчик, то більше б не народжувала". Вона це говорила в моїй присутності, думаю ви вже зрозуміли, що нас в сім'ї двоє, я старша дочка, в мене є молодший брат 😔

Якось батьки мені прямо в обличчя сказали: йди погуляй! Але через пару годин я повернувся

Це все "весело", проте на цьому каналі є відео із подібною темою, де героїїня розповідає таке: "Що у неї із друзів був лише бичок і коли батьки про це дізнались, то зарізали його в неї на очах і змусили її гратись із його серцем!"... Прям якийсь "Догмен" в реалі.

Дуже люблю ваш канал ❤❤❤ обожнюю слухати всі ці історії, коли щось роблю або навіть просто сидячи надворі (уже тепло) ❤ дуже приємний і заспокійливий голос ❤

2:20 Це наймиліша історія тут🥺

Люди такі крихкі, через думки і слова інших. До біса!

Трохи важко стало від цього відео. Особливо від історій коли батьки говорили жахливі речі про дітей. Тепер я розумію наскільки сильно мої батьки мене люблять.

Дякую за новий виток моєї нескінченної депресії.))) Перечитав коменти, багато людей пишуть щось своє, якісь тяжкі моменти, які вони мали/мають у житті і тому подібне. У когось життя "на мазі", у когось-по 3,14зді, вибачте..... Я серед вас, другий варіанте. Раніше би і написав про все, але зараз...кому мої проблеми нах потрібні? Я з ними сам на сам більшість свого життя, так воно і буде, ще невідомо скільки, боюся, що може й назавжди.

Якось мене назвали дріб`язковою і спочатку було не приємно, а потім, хвилиночку, давайте ви не будете присвоювати мої гроші! Крім мене про моє благо ніхто не подумає, так що всім хто не за мене дорога за кораблем на дно або в інтимну мандрівку з кукурузою.

7:20 найміцніші шлюби з розрахунку ж :)

Цікаво, що ображаємось ми лише на ті речі, в які і самі віримо😢

7:05 Як це могло статися випадково... Це ж не вхідне повідомлення, яке може висвітитися на екрані.

«А ти заслуговуєш, щоб тебе любили?» моя мама Зараз, хоч мені ще рано заводити дітей, я не хочу і боюсь, бо боюсь, що буду такою ж «гарною» мамою, як і вона

У зла чи добра,конструктиву чи деструктиву три рівні прояву:думка-намір,слово,дія.Тому важливо слово з наміром та дією.А єдине слово може бути калькою на слова старших,часто неусвідомлено.Але не раз повторюване матеріалізується,причому часто неочікуваним чином.Ще треба знати посил,вкладений у слово.Як у садомазопарах слова значать зовсім інше .Але зазвичай ,чого переповнено-,той і видаєш вайфай !Щоб змінити звук ,треба змінити вміст.А спочатку-відчути потребу змін і яких...

Коли я був дитиною, моя мати часто говорила мені, що даремно мене народила і що краще б вона зробила аборт.

Я: Хіба те, що я живу у цьому домі є приводом, щоб знущатися наді мною і бити мене? Батько: Так

Ніколи не знаєш з ким доля поріднить😢😮

Перший 😅

надіюсь прочитається, цікаво, чому так мало християн( римо-католики, греко-католики, православні) вірять у другий прихід Ісуса Христа, велике, загальне воскресіння, остаточний суд, і встановлення на віки-вічні Царства Бога Всевишнього, яке встановить на віки-вічні мир і любов?

Не зачепило, більшість просто щось піддивились чи підслухали (що вже негарно) і образились що їх вважають товстими чи некрасивими та образились (наче люди винні що такими вважають інших людей) або наївні люди що погано розбираються в людях і будують відносини аби з ким, об'єктивно самі і винні. Більшість історій не зачіпляє