Моє перше кохання загинув на Азовсталі, дізналась кілька тижнів тому. Ступор, сум і сльози.

Я була закохана в нього в універі, а він дружив зімною, тож романтичних стосунків між нами не було) Після закінчення навчання ми не підтримували зв'язок Від спільних друзів знаю, що він загинув у липні під час виконання бойового завдання😭

Ми познайомилися в університеті, тоді нічого не вийшло. Кожен думав що не подобається іншому. Ми зустрілись випадково через 4 роки. Ми були разом 2 роки, він зробив пропозицію, ми мали одружитися. Він загинув під час виконання бойового завдання. У мене відчуття що частину мене вбили разом з ним.

"...Я відчуваю, що значна частина мене померла разом з нею." 💔💔💔 Такі історії розбивають серце назавжди. Мені дуже шкода цього хлопця( Навіть не уявляю, що він пережив і як сприйняв цю новину коли вперше почув. Жах

Загинув у аварії на мотоциклі. Більш того, я їхала разом із ним 💔. Це сталося на його 22 день народження. Він пролежав 22 дні у комі і не зміг 🥺. Переслуховувала пісню "Слезы асфальта" більше тисячі разів на день, вона розривала мене до глибини душі. Я ніколи і нікого вже не покохаю так, як його. Пройшло вже майже 3 роки і я досі пишу йому листи у соц. мережі. Хоча зараз я наречена, моє весілля через 4 дні і я щаслива. Та частинка моєї душі залишилась на тому мотоциклі, із моїм першим коханням.

Помер від зупинки серця в 31 рік на спортивному майданчику під час гри у футбол, який він все життя любив. Ми ніколи не зустрічались і не були у стосунках, але були добрими друзями. Велика трагедія(((

Моє перше кохання вже відсвяткувало 5ту річницю шлюбу... Зі мною 😁 А історія про дівчинку, яка була закохана у фейк - дуже драматична. Це травматичний досвід, особливо для її віку на той час.

Моє перше кохання збираєтеся стати священиком Я дійсно щаслива що він зміг знайти своє покликання

Моїм першим коханням став хлопець з компанії, в якій я перебувала декілька років. Він був старший мене на два роки і зустрічалися ми 8 місяців. Це була така собі підліткова закоханість на початку. Я не мала до нього сильних почуттів, але з часом стала просто одержимою ним. Найбільше він мене зачепив своїм вмінням гарно, поетично говорити, що пізніше і завадило мені швидко піти з тих стосунків. Я дуже любила його, дня не могло пройти, щоб ми не бачились, заради нього була готова на все. Але в наші стосунки втратились н@ркотики.. Я не зрозуміла, в який момент це трапилось, коли це пропустила, але людина почала проводити себе неадекватно, маніпулювала мною, бо, як я вже казала, язик в нбого підвішений, а я занадто його любила і вірила усьому, що він мені каже. Оскільки я була досить невпевнена в собі, то в мене з'явився комплекс поганої дівчини (ще й інколи звинувачував в тому, що почав вживати через мене). Через цей комплекс я довела себе спочатку до булімії, а пізніше до нервової анорексії. На данний момент все гаразд. На щастя я жива і та людина теж, хоча часто задаюся питання чи не відкинувся він, бо там дуууже запущений випадок алкоголізму та н@ркотичної залежності. Я зав'язалася з ним на початку війни, але таке спілкування неможливо витримати більше одного дня... Безмежно рада, що пішла з цих стосунків, але це безцінний досвід, який змусив мене засвоїти багато життєвих уроків, за що я вдячна.

Моє перше кохання, зараз лежить під боком, то моя дружина

Зараз він живе зі своїм хлопцем😅 Досі дружимо і спілкуємось, чудова людина

Ми розлучилися, вона одразу пішла по різних хлопцях, заблокувала мене в усіх соцмережах, зникла. Вона "гуляла" біля трьох років. За цей час я встигла зв'язати стосунки з чудовим чоловіком, з яким я дійсно щаслива. І ось, в мене нарешті щасливі стабільні відносини, і вона з'являється в мене на порозі, благаючи вернути все, як було. Але, я вже зробила свій вибір. Мені вистачило того лайна, що вилилося на мене від її матері, коли вона дізналася про те, що ми були разом. Мені вистачило того, що вона засунула язик в дупу, доки я взяла всю вину на себе, і через це мене хотіли примусово вкласти в психлікарню для "лікування орієнтації". Я відмовилася від її пропозиції, і не пошкодувала. Зараз вона зникла з мого поля зору, останнє, що я пам'ятаю - вона постриглася налисо.

Хотілося б більше милих історій, от як з жінкою в 47, ех)

це було рік тому: ідеальні перші відносини. Після досить безглуздого розриву десь на пів року перестали спілкуватись, зараз іноді листуємось, допомогали один одному зі вступом до вищого:) Гадаю що ми ще побачимось в цьому житті, зараз це неможливо через війну та відстань

Поїхала в Європу по зрозумілим причинам 😒😒😢😢Вона дуже добра найкраща людинка яку я знаю ❤❤✨✨

Закохався настільки сильно що вона стала моїм життям, хоча не надто заслуговувала на це. Це було півтора року маніпулятивних стосунків і емоційних гойдалок. Але я намагався викладатися, бо я прийняв дійсність такою як вона була. Просто я кохав і віддавався. І так було до тих пір, поки вона не знайшла собі більшу емоцію ніж я. Ніколи не не намагався дізнатися що з нею, але до мене дійшли чутки що він двоє старше за неї і одружений, а її кормив обіцянками що розведеться. Найгірше що коли вона йшла, то не спромоглася сказати правду, а влаштувала все так щоб звинуватити мене в розриві. Людина, яка для мене була повітрям так обійшлася зі мною заради місяця-двох з одруженим дорослим мужиком. Нічого травматичнішого у моєму житті ніколи не було і певно ніколи не буде. Пройшло півтора року, а вона і досі займає велику частину думок у моїй голові, і певно це буде продовжуватися ще довго.

Наші знаки не співпали... але то життєво для тисяч пар, ахах. Коментар на підтримку українського Ютьюбу.

Історія дівчини з фейк-хлопцем. Прямо таки сумна

я закохалася, коли мені 13 років. Сьогодні мені 35. Ми досі разом. Щасливі. Чекаємо третю дитину❤

Моє перше кохання пішло від мене до своєї студентки, молодшої за мене на 8 років (він був аспірантом-викладачем в іншому ВУЗі). Я дуже страждала. Потім ми почали знову спілкуватись і я дізналася, що він почав пити запоями, як його батько, через це втратив роботу в університеті. Він намагався повернутись і в нормальне життя і до мене, але все летіло під три чорти. Я точно ніколи не мала ближчої та дорожчої мені людини, навіть коли я прийняла, що ми не будемо разом. Потім він потрапив під мобілізацію і поїхав в АТО, відслужив 3 роки. Фактично ми ніколи не обривали спілкування з моменту знайомства. Він загинув під потягом, дорогою на схід в 2019. Не знаю, чи було це самогубство (скоріше за все) чи хтось "допоміг" але мені не вистачатиме його все життя. Він не був ідеальним, він не був здоровою особистістю, але мені досі дуже погано без нього навіть попри те, що я зараз в стосунках із значно здоровішою особистістю, яка мене любить і піклується.

Доречі про історію по темі, тобто що трапилося з дівчиною в котру був закоханий, якщо коротко то вона зараз заміжня має доньку та живе у Польщі. Просто я не був досить рішучим. І ще з часом ми вчилися в різних школах. Я це відпустив, та просто нещодавно перевірив один раз як у неї справи знайшовши її у фейсбук

Якщо в плані першого зустрічались, то ми навіть до поцілунку в щічку не дійшли і розійшлись, взагалі без поняття що з нею. А перше, перше кохання щось типу шкільного, то вона посміялась з мого подарунка на день валентина ) Теж без поняття що з нею, вирішив не бути ідіотом і не сталкерити, тай через деякий час бажання дізнатись пропало )

Це були токсичні відносини багато років, і врешті я перегоріла та пішла. Вже чотири рокі в мене чудовий чоловік, якого я дуже люблю, хоч після попередніх відносин думала, що вже не здатна на такі відчуття. І як у мильному кіно, в мене все чудово, живу закордоном та подорожую, а він нікому непотрібний безробітний алкоголік, з єдиним досугом - горілка під під'їздом, від якого відвернулися навіть близьки друзі.

Ми з моїм першим коханням одружилися🥰

Моя перша кохана повернулася в Крим у 2014, в родную гавань)

Дякую за український контент, бажаю вам удачі ☺

Її нема вже одинадцять років.😔

Він кримчанин. Отримав вищу освіту в Україні. Після анексії працює в прокуратурі Ростова рф. Чортів зрадник! 🤮

Так рада, що натрапила на цей канал, дякую за вашу роботу! ❤️

Ви найкращі і заслуговуєте набагато більше підписників та лайків!!

Він помер. Я була в 11 класі. Спочатку мені подобався його брат, до речі молодший за мене. Одного разу ми гуляли із цим молодшим братом та іншими друзями на районі і зустріли його. Ми стояли в магазинчику, брат вийшов до нього і наші погляди перетнулися. Оооо, так! Це було те саме кохання з першого погляду, воно існує. Бо інакше як 2 не знайомі людини можуть відчути цей електричний струм на відстані і без жодного слова? Згодом він написав мені в інтернеті і вже через тиждень-два ми були парою. Ці стосунки тривали 3 роки. За цей час я змінилась, подорослішала, сформувалась як особистість. Ми збиралися одружитися, але чим далі йшов час тим більше я розуміла, що більше не кохаю його, що не бачу нашого спільного майбутнього. Різні цінності, погляди на життя. Трохи токсіку з його боку. До того ж сильно погіршилися стосунки із його родиною. Але він - хороший хлопець, кохав мене сильно, був турботливим. Тож коли я пішла, то був сильний удар для нього. Згодом він одружився на дівчині, яку не кохав (проте вона була у нього сильно закохана). І за місяць до їх першої річниці шлюбу він потонув на спільному відпочинку. Так тупо... В той момент я згадала як навчила його плавати... Мені було так сильно шкода його. Молодий хлопець у якого все життя попереду. У моменті відчаю разом із його молодшим братом ми навіть зробили татуювання із датою його народження, як пам'ять. Але я все одно не пошкодувала про розрив. Зараз я заміжня за тим кого кохаю по-справжньому, по-дорослому. Це прекрасні стосунки. Зі своїми складнощами, без них ніяк, але прекрасні!

Привіт. Чудовий канал. Дякую, що створюєте украінське

Мені було 12 років. Так, звучить не дуже серйозно, але це був початок трешу. Він вчився у моїй школі (йому було 14 років). Ми почали переписуватись. На той момент я погано розуміла як мені вести себе зі хлопцем який мені довподоби, тому я прийняла одразу позицію *просто друг*, і якщо ви подумали що для початку це нормально, то я з вами згодна, але такої позиції я притримувалась ще три роки. Я настільки горіла цьою людиною, настільки кохала його. Досі згадую ці метелики в животі коли просто дивилась йому у очі. Він ніколи не сприймав мене в серйоз (або чомусь боявся сприймати). Було постійно відчуття у прогулянках чогось рідного. Напевно не перерахувати вже скільки разів я говорила про свої почуття, але все марно. Єдиний аргумент який він давав на мої почуття *не треба ройнувати нашу дружбу*, і я була згодна з ним, хоча надія мене ніколи не полишала. Ось, мені 14 років. Це був звичайний літній вечір, ми сиділи у двох пили слабоалькогольні напої. Чомусь атмосфера між нами стала більш тяжкішою, піднімаючи голову він мене поцілував... це був перший мій поцілунок та шей з коханою людиною. Напевно я ніколи не зможу передати тих емоцій який я відчувала. Це було настільки чарівно та тепло. Ми цілувались на протязі години, і в той момент я помаксимому намагалась передати йому всі свої почуття. Після цього він садить мені на таксі, і цілує ще раз щільно притиснувши до себе. Приїжджаю додому, бачу повідомлення від нього: цілуєшся не погано), але ж ти розумієш що це виннятково по дружбі?). Я була розбита. Стільки років чекати цього моменту щоб що? почути що це бляха було по дружбі?. І ця ж людина знала про мої почуття. Просто кажучи це було огидно. Потім ще період емоційних гойдалок, і я вирішила покінчити із цим раз і назавжди. Донесла йому свою позицію, і ми порощались. Зараз мені 16 років, я знахожусь у прекрасних стосунках з людиною яка мене щиро любить, хоча моментами досі його згадую, точніше не його, а моменти які з ним були пов'язані.

Велика подяка за гарну працю, цікаво і приємно слухати!

Перше кохання було цього року, коли ми нам прийшлося бігти з України в Латвію. Мене влаштували до ризької школи, де познайомився з латишкою. Під час випускного я її поцілував, потім 3 місяці були разом, поки вона не почала показувати свої погані сторони та лякати мене. Алкоголь, мислі про самогубство, ніякого любові до життя, пофігізм, пацанство. У школі вона себе показувала дівочою, доброю, поки не почалися канікули. Звісно це мій перший опит у стосунках, але я шкодую що пішов на більше ніж друзі.. Звісно ми залишилися друзями, але бажання розмовляти з нею не маю. Таке дивне кохання😄

Боюся, що його не було. Я стільки чула криків і суперечок поміж батьками, що зрештою, схоже, так і не навчилася кохати. Думаю про всі свої стосунки - й розумію, що це було тупо. А ще цілком можливо, що моє перше кохання - це взагалі літературний персонаж Дик Сенд із роману "П'ятнадцятирічний капітан" (я цю книжку читала у тринадцять років, коли не мала друзів і мене всі глибоко ненавиділи в усьому класі). Ну, принаймні знаю, що дам собі раду в разі якоїсь мури...

Дякую за вашу роботу😌

Відео просто топ, дякую

відчувається, що більшість з цих історій американські, хотілося б більше нашого контенту

Перше кохання - у першому класі)) А у другому чи третьому її батьки чкурнули на далекий Схід московії шукати довгого дерев'яного, і її забрали. Нічого не знаю про неї. Сподіваюсь, у неї усе гаразд. А друга закоханість... Промучився декілька десятиліть😳, аж поки наважився нагадати про своє існування. А вона якраз мала нареченого 🤣. Але мені сумно не від цього (виявилось, вона примітивно релігійна, а для мене це тупо край), сумую за втраченими роками, шкодую, що був недостатньо рішучим та відвертим; усе переживав про почуття інших, чи не образить їх те, що думаю - лайно, коротше, псевдоввічливе 😂 Нині маю установку бути щирим, доброзичливим, і прямо казати, якщо мені хтось подобається. Намагаюсь бути саме рішучим, але не нахабним! Щастя усім! 🤗

Ех не знаю, ми не бачились коли я закінчила діт садок

Дякую)🇺🇦

ми розійшлись 4 роки тому перед новим роком, бо він полюбив мою найкращу подругу, зараз він успішно навчається в закладі, про який мріяв з 5 класу, ми іноді спілкуємося і згадуємо минулі часи

Він з Донецької області, приїжджав на літо до своєї бабусі. Була закохана в нього багато років. Спілкувалися, в основному, по телефону або в соцмережах, бачилися рідко, бо з кожним роком приїжджав все рідше. Коли почалася війна на Донбасі, він піддався ворожій пропаганді, через це спілкування припинилося. Знаю що зараз в нього є дружина та двоє діток. Думаю що з часом наше спілкування всеодно припинилося б, та шкода що це сталося саме так.

Він був дуже красивий з кучерявим волоссям. Він мабудь знав що я його кохаю але йому було байдуже тоді мені було 15 років а йому 16. Зараз йому 29 я його не бачила років 10 він коротко підстригся за що я зразу його розлюбила😂 і зустрічається здається з 17 річною дівчиною😬мені здається що і поводить він себе також досі як підліток. Взагалі не шкодую що все склалося саме так🤭

Думаю, перше, на те воно і перше, щоб з помилками, розчаруваннями. А тільки з віком приходить розуміння себе, що тобі потрібно і більше розумієш протилежну стать)

Він помер а потім знову з‘явився. Я читала про нього кожну ніч, мріяла з ним зустрітись але він був просто папірцем в картонці. Кожна фраза заставляла мене закохуватися ще більше. Якби ж такі в житті існували Шерлок Холмс… (так я дуже дивна людина)

Він був на ± 5 років старше мене і приїжджав в наше містечко з москви (тоді це було дуже круто). Я була тоді ще наївною дитиною з надмірною вагою, тому була безмежно рада що він зі мною спілкувався. З 2014 я його по зрозумілим причинам не бачила, але він був ще тим покидьком (зустрічався з усіма дівчатами з нашого мікрорайону).

Вперше по-справжньому закохалась, коли мені було 14, а йому 16. Він був звичайним підлітком-йолопом, який не міг розібратися, що йому взагалі треба від мене, але і я була не надто розумна в той час, здобула купу комплексів через нього і психологічних проблем. Зараз він вивчився в якійсь шаразі, набрав кілограмів з 20, працює на роботі, яку не любить, живе в однокімнатній квартирі з купою людей. Більш того, здається після мене в нього так нікого і не було, що, насправді, сумно, бо минуло вже 7 років. Підозрюю, що він асексуальний🤔

Зустрічались пару місяців в 2018-му, для мене все було як в казці, потім вона кинула мене, бо знайшла кращого кандидата в стосунки, а він виявився альфонсом, зате високий і вмів танцювати😏😆) через якийсь час розійшлася з ним, тепер здається має ще когось, проте це вже зовсім інша людина. Ця ситуація знатно поламала та загартувала мене, вбивши наївного романтика всередині. С тих пір я більше нікого так не любив як її, та й навряд когось полюблю.

Відсвяткував недавно річницю шлюбу з "тільки подругою і нічого більше" 😂

Він дізнався тільки через 1,5 роки про моє кохання і щось в нас починалось.Але між нами була відстань і за цей час я чекала більш рішучих дій,але йому треба було вчитись на юриста і розмов про вчитись разом чи я буду приїжджати на вихідні не було,тож відносини не склалися.Через багато років я вийшла заміж,народила дітей,а він працює правоохоронцям в моєму місті завжди вітається зі смутком в очах до сих пір не одружений.Я щиру хочу,щоб він знайшов своє щастя.

Він розірвав зі мною стосунки словами: "ти для мене занадто розумна. А мені потрібна дівчина, що буде з захопленням дивитися на мене і казати який я в неї "геній". Точно знаю, що він одружений, але як він змирився з тим, що в неї є вища освіта, а в нього - немає!? 😅 У 2014-2015 роках він все одно побіг отримувати вищу освіту, щоб не потрапити в АТО. Далі за нього не чула. П. С. Досі болить через те, як він зі мною порвав... дивлячись в очі і трохи посміхаючись при цьому. На довгих 15 років зіпсував мені життя тим, що я нікому не можу відкрити серце та довіритися.

Вийшла заміж за нього😊 7 років разом ☺️

Я не зізнався їй в кохані. Це було в училищі коли мені ьуло 17-18 років(2006-07). Знаю що в неї троє дітей від двох різних чоловіків. А ще вона пожирніла та поступово втрачає свою красу. Проте її карі очі такі ж гарні як раніше

Це були нездорові відносини довжиною в 3 роки. Але я зрозуміла це лише після розриву. З того моменту пройшло багато років. Зараз він у щасливих стосунках з іншою, а я з іншим. Але згадувати все рівно буває боляче. 🙃

Про терези прям про мене. І весело і сумно😅🥲

В тебе приємний голос. Легко слухати

Маю надію що у першої все добре. З другою нічого не скалалось. Хоч я намагався якось з нею порозумітись. Ці спроби приносили трохи яскравості але загалом тільки погіршували відносини. Зараз є та яка мене кохає , хоч вона напевне найкраща з усіх кого я знаю. Але її не кохаю. Та й разом бути всеодно не виходить. Зустрів ще одну. Але їй пропонувати нічого не буду бо в її та й моїх обставинах щось більше ніж дружба закінчиться погано для неї...

Хто першим скаже "я тебе кохаю" той програв

Ми познайомилися на день незалежності, у 2021. Зустрілися за весь час всього 4 рази, решту часу лише говорили онлайн. Вона не сприймала мене серйозно, але я того не помічав, бо мені здавалося, що я отримую від неї психологічну підтримку, і в мене покращилася самооцінка. Зрештою, я все зрозумів, коли цього серпня вона взяла і перестала зі мною спілкуватися, нічого не пояснюючи. Можливо через те, що за тижні два до того я зізнався їй у коханні, хз. Або тому, що єдиний раз, коли я її підтримав, було 24 лютого, коли вона не приховувала своїх почуттів розбитості, хоча вона ніколи не казала, що почувається погано (а я питав). З тих пір я вважаю себе не гідним стосунків, як і до зустрічі з нею. Кажуть, все добре, що закінчується добре. Що ж, це скінчилося холодно, і навіть сумно: я не відчував болю чи відчаю, тільки розчарування. Добре, що я не віддав їй нічого дорогого для мого серця.

Ахах, те саме відчуття, коли досі один

Моє перше кохання і перші стосунки з нею були максимально токсичними. Але мені було 15 і я цього не розуміли, тому ми перестали спілкуватися через зовнішні чинники - хто ж захоче шоб твоя дитина була «нетрадиційною». Моєму другому коханню було 39 (а мені 17) і ми так і не зустрілися у реальності, а всі наші переписки тепер видалені. І наші стосунки були дуже схожі на співзалежність Та обидві мої любові до сих пір живуть в моєму серці, навіть якщо ми з ними ніколи більше не перетнемось.

Моє перше кохання було невзаємним. Тепер він вкотре сидить за наркотики та пограбування

Ніколи не було і не буде, я просто не заслуховою і потребую цього

Я йому зрадила, тому що він погано поводився зі мною, кричав принижував. І я помстилася з його найкращим другом. Тому дівчата, якщо щось не подобається, не терпіть, а шліть куди подальше!

Він не наважився зі мною зблизитися, я вчинила так само. Потім я бачила багато прекрасного у двох друзях - і не змогла наважитися обрати одного, щоб перейти від платонічних стосунків до чогось конкретнішого. А вони обоє вирішили, що дружба цінніша для всіх нас.

Мої перші стосунки були з дівчиною, яку я знав ще зі школи, з класу 5-го, у школі у нас не було стосунків, після того, як вона випустилась зі школи ми перестали спілкуватись, через три роки зустрілись на одній роботі, вона там проходила стажування, в той час, як я працював, у нас зав'язались стосунки, вона мені дуже подобалась, але по факту в стосунках було багато маніпуляцій, постійно емоційні качелі, через чотири місяці вона попросила паузу, потім я порвав з нею, десь рік після того не хотілось зовсім нічого мати з дівчатами, потім це минуло, зараз навіть і не згадую про неї, і ще її колишнім був її викладач з універу на 20 років старший, це вже мало мене насторожити, але в силу своєї недосвідченості я не розумів, що вона шалава і надіявся побудувати з нею щасливі стосунки

6:32 кльовий чувак

М, я взагалі не дуже впевнена за кохання. Все дитинство заводила собі типу хлопців, бо вони здається любили мене, а я їх здається теж, і чому б ні? Але саме перше кохання було в років напевно 11..? Я не впевнена, але я прямо відчула що кохання. Ми зустрічались не більше двох-трьох місяців, але весь цей час бачились тільки три рази(хоча жили в одному місті та в близьких місцях, йому всього лиш треба було прийти до мене, а йти там хвилин 10. Мені не дозволяли виходити за межі двору, тому до нього не можна), але переписувались дуже сильно перший період. Це почалось влітку, а закінчилось осінню. Він написав що відносини на відстані (я поїхала в інше місто, до себе до дому. Там була у бабусі) це складно, і я там "певно вже знайшла когось бо дуже гарна". Друге моє кохання до речі теж закінчилось осінню. Якби я зараз мала відносини, то дуже б хвилювалась..

Мені 17-ий минало. Вона наклала на себе руки напередодні власного дня народження, але назавжди залишиться зі мною.

Якщо потрібно буде жіночий голос безкоштовно - звертайтесь. Буду рада долучитись до вашого проєкту

Лет в 14 влюбилась в друга своего старшего брата, тайно. Он ушел в армию, а когда вернулся через 2 года я не могла понять, что мне могло в нем нравится. Может просто повзрослела за это время, а у него уже тогда появились проблемы с алкоголем, которые не прошли, а усугубились. Сейчас он не женат, живет с мамой и не просыхает.

Я закохалась ще в садочку він тоді сказав що як виросте одружиться зі мною. Я сохла за ним до 9 класу (вчились в паралельних класах) це було не взаємно. Я була не дуже гарною в шкільні роки. Потім коли нам було по 20 я знайшла його в соц мережах і написала, ми якийсь час по спілкувались, вже його давно не кохала, просто було цікаво як йому живеться, він казав, що шкодує що морозився, бо я йому вже почала подобатись. Зараз гадки не маю де він, в соц мережах його нема.

Має перше кохання у базі «Миротворець»

Ще в студентські роки на літніх підробітках познайомився з однією прекрасною дівчиною. Підробіток був розводом, тому через пару днів я послав їх, але контакт її взяв. Через банальну тупість та недосвідченість я тільки через місяць почав з нею постійно спілкуватись, вона вже перегоріла. Буквально на першій же зустрічі я зізнався, а наступні півтора роки це були невзаємні страждання з нотками маніятства (хоча десь через рік був шанс, проте я все зіпсував). Востаннє ми бачились в неї вдома (вперше) в розпалі революції гідності перед початком війни. В лютому-березні в мене померла собака, бабуся, я сидів за дипломом і дізнався, що в неї є хлопець. Майже весь наступний рік в мене була депресія і соціальне дно за власним стандартами - аж до наступних стосунків. Найважчий рік в моєму житті. Потім час від часу вітав її з днем народження, але щоразу це нило на серці. З часом вона стала директором ресторану в Києві, востаннє я привітав її найдорожчим букетом, що я купував в житті (залишив на роботі). У відповідь я лише хотів побачити посмішку (фото), але був посланий в інсту (де не було мого букету, звісно). В той час вона сильно вдарилась в спорт. Але з настанням ковіду ресторан закрили. В неї були невдалі спроби почати власний бізнес з продажу косметики. Цього року я бачив фото в Дубліні. Протягом років я хотів якось відновити стосунки, які скоріше можна було назвати дружбою (ми навіть не цілувались) за умови, що не буде наслідків. Наразі хочеться просто забути, але за стільки років я нікого так сильно не любив

Ці ваші кохання, це звичайна первісна хімічна реакція, будьте вище цього)

Моє перше кохання було не першим . Тобто я вже мав стосунки всякі , та які там стосунки , дитяча закоханість . Але коли мій товариш зустрічався з дівчиною я теж вирішив знайти собі . І саме з того моменту почалися мої біди. Я дуже скоро зустрів ту дівчину . Для мене вона була найгарнішою не те що в школі а й в світі . Я жив у бідній сім'ї без батька , ми ледь-ледь зводили кінці з кінцями, і це в мені породжувало багато комплексів , я носив поганий і старий одяг , голодав і мав проблеми в класі і страшенно боявся щоб хтось взнав про мою закоханість. Я бачив її кожен день у школі і від кожного погляду в мені починав грати оркестр . Від її погляду коли ми мінялися класами , чи раптово в столові просто прошибало током . Більше того вона жила не подалік від мене , на сусідній вулиці . Але моя намагання познайомитися з нею ближче закінчувалися фіаско , і після кожного з них я почував себе страшенним ідіотом . Також я розумів що не можу нічого їй дати із за своєї бідності і розумів що подібні стосунки приречені . Я страшенно мучився від безсилля і кохання . І якось будучи на підпитку з братом пішли до неї де я зробив жальогідну спробу висказатись, і мені трохи стало легше , хоча це і нічого не змінило в наших відносинах . Потім я одружився на іншій дівчині , яка була мого соціального рівня , в мене родилася донька. Хоч я жив з іншою але вона була в моїй душі , голові і серці , вона стала майже іконою, та й взагалі можна сказати вона була нею. Так як в мене не було навіть її фото я знайшов схожий знімок моделі з журналу яка лицем походила на неї і цей портрет був всюди зі мною де б я не жив . Коли я йшов в армію я написав їй листа , але не знаю , чи отримала вона його ,і як відреагувала . Відслуживши я позвівся з першою дружиною . Я жив далі , зустрічався з різними жінками , заводив стосунки але незабував про неї, і як на зло наші шляхи завжди перетиналися. Я бачив її в місті , ми їїали одним транспортом і т.д. Я одружився вдруге і вирішив все ! Досить ! І розірвав той портрет . Пора забути це ! Але через пять років я розвівся в друге взнавши що дружина мені зраджує. Як же я тоді пожалів що розірвав той портрет. І тут я бачу її з дітьми і чоловіком . Я не жалів і не картав себе і до сьогодні я розумів що " що я їй дам"? І після 20- ти років ось такого кохання вона вперше мені написала в соц мережі . То було небачене щасття . З тих пір ми подружилися , стали ближчими , я знаю її чоловіка і трьох дітей, разом час від часу ми навіть відпочиваємо . Часом мені закрадаються всілякі думки типу " а якби " і я їх гоню одразу . Тому що для мене її щасття і спокій найголовніший подарунок .

Жахливо бути з аб'юзером, як я бачу :С

Моє перше кохання було абсолютно невзаємне. Вона ненавиділа мене за те, що я її кохав і не приховував цього. Вона готова була бути із будь-ким окрім мене, тому я робив різні кримінальні речі аби відганяти від неї залицяльників. Моєму батьку щось стало відомо про мої проділки і він ,,сплавив'' мене у армію , аби я щось страшного не накоїв і у нього ,, не позлітали зірочки із погонів '' так як він був міліціонером на високій посаді. За час моєї служби вона стала жити із чоловіком на 11 років старшим за неї , який врятував її від групового згвалтування колишнім залицяльником та його друзями. Згодом вона завагітніла від нього і народила дівчинку. Оскільки він її ніколи не кохав, то дозволяв собі ходити ,,на ліво'' з багатьма іншими жінками, навіть із її однокласницями, що навіть не намагався приховувати. Ще його коханкою була моя заміжня сусідка, яка на 9 років була старшою за неї. Весілля справляли лише тому, що дитина мала іти до школи, а бути безбатченком якось не комільфо. З часом її чоловік підстарів та трохи остепенився, тому її перестали бачити сумною та заплаканою . Зараз у них наче все гаразд. Донька закінчує школу. Я так і не одружився і одружуватися не збираюся, так як розумію що сильніше за неї ніколи і нікого не кохатиму. А дітей від будь-кого (аби було кому подати води у старості) не хочу, бо все-одно не любитиму їх. Але як би там не було , вона назавжди буде у моєму серці та пам'яті. Її дату народження я завжди використовую як паролі і навіть як пароль кредитної картки.

Перший хлопець з яким я пішла на побачення загинув у лютому 2023 року під Соледаром

Втрата близької людини відриває шматок серця назавжди😢

Дякую за гарний контент Українською. Але є присутні слова як то " кет фішинг" значення якого я нерозумів . Було б непогано писати про їх значення , бо в процесі перегляду можна пропустити це слово не дізнавшись значення . Що ? Задавали вже таке питання ? Коли історії будуть про українців а не американська переписка ?

вона зараз живе в Європі, а я став невдахою

Цікава тема

Не знаю, що з ним і де він. І не хочу знати. Це були дуже токсичні стосунки .

Своє перше кохання я зустрів у дитячому садку - вона була така мила, в білому платтячку, з бантиками, а я за сином прийшов. Якщо говорити про перше кохання, яке було в школі, то бачив її на зустрічі випускників - своя сім'я, 2 дітей, звичайна історія. Про дівчину, з якою було по дорослому, чув, що вона в якусь тропічну Узкоглазію поїхала, потім вернулась, потім знов кудись поперлась. А от дівчина, з якою зустрічався після цієї, повісилась, хоч і мала 2 дітей, про це спільні знайомі якось розповіли.

не закохувалась, можливо ніколи не закохаюсь. але бля.. після коментарів про смерті коханих на виконанні бойових завдань хочеться кричати

Був інтернет-казановою.....

Я - діва Вона - шльондра ;)

Лайно. Навіщо перепечатувати історії з глянцевих журналів якщо не маєте своїх?! Вдруге на вашому каналі але тут тільки погоня за хейтом

яка нафіг Арізона? редіт українською має бути про українські історії, тобто історії наших коментаторів. так було би значно цікавіше