Ганна Барвінок (Олександра Білозерська-Куліш, псевдо - А. Нечуй-Вітер; 1828--1911) - талановита, самобутня письменниця, майстриня психологічної прози, авторка оповідань з „народних уст“, котра мальовниче описувала селянське життя і зокрема “кохання української жінки та чи щаслива вона”, бо на це Ганну спонукала власна доля зрадженої, але, до останньої хвилини життя, відданої дружини своєму чоловікові Пантелеймону Кулішу. Іван Франко називав її “поетом жіночого горя”, “праматір’ю української літератури”.