У неділю, 16 червня, під час святкування Дня міста на площі Незалежності транслювали ролик про Рожище та рожищан.
Довідково. Мальовниче містечко Рожище розташоване майже в центрі Волинської області і є ключовим містом Рожищенського району. До обласного центру - Луцька, відстань складає близько 20 км. Через містечко проходить міжнародна залізнична магістраль Київ - Брест. Площа міста 1022,3 га., населення 13480 чол.
Перша письмова згадка про Рожище датується 1322 роком, коли луцький князь Любарт Гедимінович подарував його соборній церкві Івана Богослова, яка знаходилась в Луцькому замку. Крім власне згадки про місто (тоді ще село), у документі згадуються межі тодішнього Рожища, ландшафт, топоніми і ін. Цікаво, що оригіналу цього документа не знайдено. Лишилися лише пізніші його копії.
Щодо походження назви Рожища, то існує декілька версій. Зокрема, від слів «роща», «ръжище» («житня нива»), «ріг» або «рог», «ровище» тощо.
В 1567 році польським королем Сігізмундом Августом було надано місту магдебурське право (право на самоврядування).
Після Люблінської унії 1569 року Рожище, як і весь край відійшло до складу Речі Посполитої. Згідно з адміністративним поділом воно входило до складу Волинського воєводства.
Деякі дослідники вважають, що у 1577 році в Рожищі (яке на той час було вже містом) був замок, що слугував не тільки для захисту, але в ньому розташовувалась місцева адміністрація. У 1598 році місто отримало свій герб «два крыжа».
Після третього поділу Речі Посполитої в 1795 році Рожище в складі Південно-Західного краю ввійшло в склад Російської імперії.
Впродовж століть Рожище було багатонаціональним містечком. Поруч з українцями тут проживали і поляки, і євреї, з’явилась і німецька община.
У 1830-х роках поруч з Рожищем, одними з перших на Волині поселяються німецькі колоністи, які засновують кілька суконних фабрик в колонії Вовнянка (нині це один з районів міста). Саме вони започаткували виробництво сукна на Волині. Німецька громада в місті проживала до початку Другої світової війни у 1939 році.
Численним тут було і єврейське населення. Рожище навіть вважалося єврейським містечком. Велика кількість магазинів і виробництва, що належали представникам цієї нації це підтверджували. Значна частина євреїв була знищена під час німецької окупації та створення й ліквідації місцевого гетто у 1942 році.
У другій половині XIX ст. Рожище, як і весь край охопила хвиля індустріалізації. У 1873 році крізь місто будується одна з перших на Волині залізниць та залізнична станція. В цей час в Рожищі діяло 20 суконних фабрик, консервний, цегельний, пивоварний, винокурний заводи, фабрики гнутих меблів, залізних ліжок, кілька кравецьких майстерень. Нині на території міста діє Деревообробне підприємство ТзОВ "Цунамі", машинобудівне підприємство ТзОВ "Хадеа Стіл Компанія", Рожищенський сирзавод, Консервний завод та чухральня вовни.
Рожише відчуло на собі майже всі військові конфлікти, що зачепили Волинь. Серед найбільших з них були Національно-визвольна війна середини XVII ст., Північна війна початку XVIII ст., війна з Наполеоном у 1812 році, Перша та Друга світові війни. Пояснюється це розташуванням міста поруч з великою річкою Стир, що у військових діях завжди була стратегічним об’єктом.
Військові конфлікти вносили свою лепту у розвиток краю і містечка зокрема. Так, до прикладу після Першої світової війни і буремних революційних подій 1917-1921 рр., Волинь разом з Рожищем згідно Ризького мирного договору відійшла до Другої Речі Посполитої, де перебувала до 1939 року, коли тут встановилася влада СРСР. Після визволення Рожищ з німецької окупації у 1944 р., радянський лад панував тут до проголошення Незалежності в 1991 році. Зараз містечко успішно розвивається і впевнено дивиться у майбутнє.