Цей вірш написаний у вересні 2022 року, від чого серця до серця військового... Відео знімалося для інстаграму, сподіваюсь, побачите за незручний формат🤍
Дозволь, я обійму тебе молитвою...
Твій біль і страх до серця прикладу...
І захищу тебе словами тихими,
Що до престолу Бога покладу...
Дозволь, закрию очі тобі вереснем,
Щоб лютий зник із серця хоч на мить...
Не відгукалось в серці вбитим березнем,
Що лишився у Бучі й Ірпіні...
Дозволь, я намалюю тобі рідний дім,
Щоб хоч думками, опинився там...
І уявив на мить, що то буркоче грім,
А не приліт пекельний від гармат...
Дозволь, я помовчу про тих, хто поряд був...
Хто засинав у муках назавжди...
У кого вирвали його життя із рук,
Кому не зміг нічим допомогти...
Дозволь, зітру з твоєї пам'яті,
Усі жорстокі, найчорніші дні...
Нехай не давлять більше душу каменем
Страшні жахи, що бачив на війні...
Дозволь, я нагадую про Спасителя,
Як Він вмирав жорстоко на хресті...
Бичами рвали тіло Відкупителя,
І як "брати" кричали: розіпни!
Дозволь, скажу щось найважливіше:
Господь стоїть на нашій стороні!
Він смертю подолав ворожі сили всі,
І переміг в духовній боротьбі!
Дозволь, я обійму тебе молитвою...
І замість смутку, спокій покладу...
Нехай він гріє душу поміж битвами,
Ти лиш не відкидай Творця любов святу...
© Софія Баранова
#вірші #вірш #віршідлядуші #українськівірші #віршіукраїнською