Одвічна Русава («Сонна поляна», урочище «Глибокий яр», «Яланецька скеля», мурована церква, кладовище кінця XIX ст., будинок лісника та млин кінця XIX - початку XXст. с. Стіна Томашпільського р-ну)
Сценарій, режисура: Олена Мортко
Відеограф: Костянтин Сніцар
2010 рік
"Серед обривистих вапнякових круч, що подекуди здіймаються сотнями метрів угору, а потім різко падають додолу, аж до урочища «Глибокий яр», серед неповторності весняного подиху матінки- природи, розляглася на 5- ти гектарах дернової землі «Сонна поляна». І хай ще подекуди сніг лежить, чи нульова температура повітря, зацвітає сонна трава, адже всередині цвіту у неї температура +8, адже чашечка квітки- це ввігнуте дзеркальце, яке вбирає сонячне тепло…Цвіт сон- трави нагадує світло- фіолетові дзвони, що розхитуються від пориву вітру. Здається, якщо прислухатися, бринять вони тихенько і нагадують мелодію про давню легенду цієї загадкової рослинки: ніби кожна квітка, як і все живе на світі, має свою матір. Лише у сон-трави не рідна мама, а зла мачуха. Ще тільки-тільки сніг зійшов, а вона вже розбудила її, розштовхала: «Вставай, сонлива та дрімлива, вже всі квітки цвітуть, а ти все спиш!». Сон-трава схопилася й одцвіла раніше за всіх, і ніхто її краси не бачив…Сон-траву використовують у народній медицині як снодійний засіб. Старі травники радять носити рослину при собі або тримати вдома, вона оберігає від нечисті. Існує також повір»я, нібито покладена на ніч під голову ця рослина викликала пророцькі сни. Проте, дуже обережно потрібно нести її додому, і тільки із хорошими намірами, бо якщо зла, недобра людина принесе сон- траву до хати, то засне і…не прокинеться…А, може, це кара Божа за те, що не жаліє людина красу небесну, не шанує, зриває оберемками, забуваючи, що це ніжне сотворіння внесене вже до Червоної книги..."