Borys Liatoshynskyi Op. 9
1. P.Verlaine / G.Kochur
В промінні білім нічні ліси,
Бринять під гіллям
крізь голоси пташок дорана…
Моя кохана!
Свіча до ставу - глибінь скляна -
Мигтить яскраво.
Там порина верба похила…
Помріймо, мила.
Ясний, глибокий на світотвір
Спустився спокій з небес, де зір
Рої квітчасті…
О, хвиля щастя!
_________________
Der weiße Mond
Erhellt die Wälder.
Von jedem Zweig
Erklingt eine Stimme
Unter dem Gehölz.
Oh, Geliebte…
Der Teich reflektiert,
Wie ein tiefer Spiegel,
Die Umrisse
Der schwarzen Weide
In der der Wind rauscht.
Lass uns träumen, die Stunde ist da.
Umhüllende und sanfte
Besänftigung
Scheint herabzufließen
Vom Sternenhimmel,
In dem das Gestirn erglänzt.
Das ist die köstliche Stunde!
2. I.Severianin / G.Kochur 02:25
Тіні скорботні, місячні тіні
Кроком ідуть боязким,
В чорнім, як людська недоля, одінні,
Роєм примарним, легким.
Всіх колисали ви, чуйні та плинні,
Всім відкликались у мить.
Тіні скорботні, місячні тіні,
Мій силует відтворіть.
______________
Mondschatten - Schatten der Trauer -
Sie streifen mit leisen Schritten.
In einem Schleier schwarz
Wie ein Berg der Erde
Gespenstisch schüchterner Weg.
Viele wurden liebevoll und sanft geschaukelt,
Sensibel gab eine Reflexion ...
Mondschatten - Schatten der Trauer,
Meine Silhouette wird wiederholt!
3. K.Balmont / G.Kochur 05:08
Молодик у горі
Й ніжний промінь зорі
У блакиті ясній -
Як видіння мені…
Там, в горі, молодик,
Що до хвилі приник
В зачарованім сні -
Ніби диво мені…
Молодик у горі
Й пишне сяйво зорі
В тиші цій неземній -
Наче казка мені…
_______________
Junge Sichel des Mondes,
Mit einem prächtigen Stern,
Am blauen Himmel
Kommt mir sehr klar vor.
Junge Sichel des Mondes,
Über kaltem Wasser
Auf einer ruhenden Welle
Kommt mir seltsam vor.
Junge Sichel des Mondes,
Mit einem strahlenden Stern,
In blauer Stille
Es kommt mir wie ein Märchen vor.
4. O.Wilde / G.Kochur 07:07
Чуттям поживи тут немає:
Дрімотний спокій, тиша мла.
Мовчання там, де тінь лягла,
Мовчання тем, де тінь зникає.
Лиш раптом скрик різкий, то зве
Деркач самотній деркачиху,
Луна озветься знову тихо,
І знову все як неживе.
Та ось і місяця не стало:
Схопивши серп свій, молодик
В печеру темну неба втік,
Напнувши жовте покривало.
_________________
Für die äußeren Sinne ist Frieden,
Ein träumerischer Frieden zu beiden Seiten,
Tiefe Stille im schattigen Land,
Tiefe Stille, wo die Schatten aufhören.
Abgesehen von einem Schrei, der schrill widerhallt
Von einem trostlosen einsamen Vogel;
Ein Wachtelkönig, der seinem Gefährten zuruft;
Die Antwort vom nebligen Hügel.
Und plötzlich zieht sich der Mond zurück
Ihre Sichel aus dem aufhellenden Himmel,
Und zu ihrer düsteren Höhle fliegt,
Eingehüllt in einen Schleier aus gelber Gaze.