Голодомор: геноцид українського народу

Голодомор: геноцид українського народу | комік+історик

Рет қаралды 51,085

Күн бұрын

підтримати нас на патреоні:
/ komikistoryk
підтримати через monobank'у:
send.monobank.ua/jar/AJ7nnVZaVN
оформити спонсорство на ютубі:
/ @komikistoryk
підтримати нас кавовим донатом:
www.buymeacoffee.com/komikist...
за допомогу в організації зйомки дякуємо Національному музею Голодомору-геноциду holodomormuseum.org.ua/
за надану локацію дякуємо Національному художньому музею України: namu.ua/
якщо бажаєте підтримати криптою, валютним переводом, запропонувати інтеграцію або ще щось, пишіть на пошту:
felixredka@ukr.net
аудіоверсія на різних платформах:
anchor.fm/komikistoryk
інста Фелікса:
/ felix.redka
інста Євгена:
/ sumygard
телеграм-канал Євгена про історію:
t.me/sumygard
тікток проєкту:
/ komik_istoryk
комік Фелікс Редька + історичний мотиватор Євген Мурза легко та невимушено спілкуються про минуле в авторському подкасті "комік+історик".
в цьому випуску у нас в гостях Михайло Костів - завідувач відділу дослідження геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів Національного музею Голодомору-геноциду і доктор філософії. разом з ним обговорюємо геноцид української нації - Голодомор.
зручні таймкоди:
0:00 що таке геноцид?
7:54 кон'юнктура часу
10:58 листи з Харкова
14:46 Голодомор і Світ
32:20 закон про п’ять колосків
39:04 канібалізм
44:20 совєтська пропаганда
50:02 пік голоду
52:30 географія Голодомору
58:15 кількість жертв
59:53 рух опору
1:02:22 рефлексія та солідарність
#голодомор #подкаст #історіяукраїни

Пікірлер: 264

@komikistoryk 6 ай бұрын

Національний музей Голодомору-геноциду: holodomormuseum.org.ua підтримати проєкт: mssg.me/kplusi не забудьте запалити свічку о 16:00 в День пам'яті жертв Голодомору - 25 листопада

@user-ey4ne1su2b 6 ай бұрын

Люди добрі, дякую вам усім і вклоняюсь низько! Можу додати дуже багато, наприклад, про те, що Голодомор( як вищать пукінці, "голод із-за нєурожая") на території України і Кубані був практично тотальный, а на території давнішніх Московських Колоній--ВИБІРКОВИЙ:до прикладу, є факти того, що--навіщо далеко ходити--у Поволжі, в тих самих Самарській чи Саратовській( маю підозру, що те ж саме творилось і в нинішніх волгоградщині та астраханщині!)у 1932-33 р.р. "пачіму-та" а українських селах усе вродило, було, що збирати, а в сусідніх каца-их,"вєліеаруzzкіх", як і завжди-'"то гєдарод, то засуха"! От і вигрібали у наших--до зернятка, до квасолини, до діжки квашеної капусти, щоб не передохли Ледацюги-нероби з околишніх дєрєвєнь! Те ж саме відбувалось що на Слобожанщині а тому числі--так само вибірково за національною ознакою!--у курщині, білгородщині, воронежчині, нинішній ростовщині, оренбуржчині: у нас вигрібали ВСЕ, частину завозили мусідам-"вєлікпроzzам", а решту--на Експорт!

@Vilchynskyi.D 6 ай бұрын

Моя прабабуся родом з Уманщинни , єдина із родини у 8 людей вижила. І все завдяки випадковості . Одному чоловіку ,який приїхав з міста Умань (начебто директор дитбудинку він був) потрібні були дрова, їй сусіди сказали спробуй продати свій сінник , вона з останіх сил доповзла до нього, але він сказав що вже купив дрова ... Він побачивши що вона не виживе , сім'я померла, сказав що привезе їй їжу .На наступний день він привіз банку молока і буханку хліба ,поділив її на 7 частин і сказав ,якщо будеш їсти кожен день по кусочку ,то я привезу ще ..Прабабуся каже я зїла один шматочок , а їсти хочеться страшно ... відкрила скриню в якій стояла їжа і закрила ,знову відкрила дивиться на хліб і молоко закрила . так вона і витримала цих 7 днів .Він приїхав через тиждень і каже :оо бачеш послухала мене і я знову тобі привіз(так він возив до весни ) .А прабабуся думає ну як же він знає що я його послухала і не зїла все одразу . І потім в підлітковому віці вона зрозуміла ,що якби зїла весь хліб одразу після голодування такого тривалого, померла б. Вона завжди казала ,якби він сказав мені що я помру ,я б краще зїла і вмерла , але він сказав що не превезе більше ...Отака наче дрібниця у формулюванні врятувала мій рід .

@oksanabebykh624 6 ай бұрын

Боже, який жах. Що пережила ваша прабабуся! Добре, що мала сили і змогу вам це переповісти. Моя бабуся ніколи не хотіла розповідати про той час.

@Vilchynskyi.D 6 ай бұрын

@@oksanabebykh624 певно від людини залежить .наприклад прадідусь(по іншій лініі) ніколи за Другу Світову не сказав ні слова , хоч повернувся без руки однієї. А прабабуся і згадувала потім часи після голодомору я точно не можу сказати час ,але казала що змушували платити якісь податки до колгоспу , ходили ночами вибивали вікна , забирали що було в хаті .Змушували підписувати документи що ти певну суму винен колгоспу.Як рубали всі фруктові дерева ,через податок(цце вже пізніше).Голод 46року .Як Працювали на цьому сапанні буряків гектврами .Казала що за рік заробила скільки що змогла взяти на плечі свою зарплату (видавали зерном ) і донести додому .Корочше шо тут казати вонючий совіцький союз і вонюча росія...

@user-rp3jq7gp1g 6 ай бұрын

В цілях боротьби з радянською владою і за самостійність українці і зробили голодомор. Про це казали на допитах і їх арештовані лідери. Голодомор протидіяв індустріалізації, яка вимагала робочих рук, а також обезлюднював територію України перед нападом західних держав. Хоч москалі поставляли різні харчи, тільки зернових з 19.03.32 по 04.07.33 більше 1 млн. т, та хоч би і сало, але не купили їх тим. Українці трималися стійко.

@user-yl4qu7xj9o 6 ай бұрын

Гемінгвей відпочиває. Реальне життя страшніше за оповідання і книги😥 Майже кожна українська родина пережила цей жах, на жаль у світі досі цього не хочуть чути

@QvPartner-ju6uw 6 ай бұрын

Світла пам'ять вашій прабабусі і всім,хто прожив ті страхи.🙏🙏🙏

@yuliya6461 6 ай бұрын

Один із членів нашої родини - ,,рускій,, , що народився і виріс в Грузії. Одного разу , під час святкування на честь Дня народження мого сина у родинному колі, ця персона видала наступне: ,,вот я нє панімаю етава культа єди. Зачєм столька ґатовіть?,,. А звідки цій людині знати , що таке коли їжі немає, адже їй цю травму у спадок не передали? Як пояснити , що у кожній українській родині з покоління у покоління передається цей ,,культ єди,, тому, що їжа стала символом добробуту. Ще раз - не нерухомість, не статки, не власна справа, а їжа. Повні полиці концервації, мішки з цукром і борошном, власна городина і садовина - це стало запорукою виживання.

@tantlord 6 ай бұрын

В цьому, до речі, криється причини російськомовності в Україні. Всі мої прадіди/прабабусі говорили українською в дитинстві, але, переживши Голодомор у підлітковому віці, перевчилися говорити російською. Бо хто говорить українською - той українець, а бути українцем - значить померти у муках. Жоден з моїх предків не пережив Голодомор без втрат. В когось гинули брати і сестри, в когось дядьки і тітки, а в мого прадіда з Вінничини від голодомору померли батьки (мій прапрадід і прабабця відповідно). Голод зламав хребет української нації. Вбив мільйонам людей думку, що бути українцем значить бути вбитим. Тому ми почали обрусачуватися. Галичина змогла зберегти свою українську ідентичність виключно завдяки тому, що в 30-ті роки вона не була у складі СРСР, вона була під поляками. І звісно, це добре, що вони цього не пережили. Це добре, що вони допомогли нам відновити незалежність і повернути ідентичність. Але всі ті люди з Галичини, які зараз звинувачують інших українців за те, що вони десятиріччями говорили російською, не розуміють, яку жахливу травму пережили наші предки і на щастя змогли уникнути їхні.

@crushimp6923 6 ай бұрын

етнічні українці перейшли давно на українську, а понаєхавші лапті, які позаселяли українські хати після голодомору, принципово руззкоязічні були і будуть. От і думайТЕ

@fight4ukraine777 6 ай бұрын

Вірно тільки за Ющенка почалися перші міні кроки в усвідомленні травми. Тепер російське лайно пройшло робити то саме, це зло як рак має бути знищене. За кожного вбитого, раненого, кожну сльозину стократно віддячити. Так як Ізраїль херачить хамас.

@semenpetrovych370 6 ай бұрын

Слушна та логічна думка! Так, такі дії від москалів проти нас сильно про нам вдарила, але не вбила всіх! Тож, я так думаю, необхідно в масштабах країни проводити психологічну реабілітацію старшого покоління і більше пояснювати молодшому поколінню за геноцид українців! Має бути відповідна соціальна політика, а також конкретні цілі щодо притягнення до відповідальності московію як державу та стягнення фінансове, а також проводити виплати сім'ям у яких загинули родичі!

@FilatovaAnastasia12 6 ай бұрын

@@crushimp6923ви прочитали коментар, але так нічого і не зрозуміли….

@halyna-fv7ci 6 ай бұрын

Так, і тепер у силах зросійщених українців встановити історичну справедливість, бо мова, то є наша національна безпека.

@felixredka 6 ай бұрын

вибачьте, що без гумору. не жартувалось. надішліть відео знайомим і поставте свічку в 16:00 🕯️

@juliawein 6 ай бұрын

дякуємо за важливе відео вам з Євгеном і пану Михайлу ❤‍🩹

@user-cj2jn5kg5u 6 ай бұрын

Моя бабуся, яка пережила три розкулачення і голодомор. У нас в родині ніколи не викидали їжу, якщо шматочок хліба падає на підлогу, його підіймали, цілували и просили пробачення.... У нас у всіх ця пам'ять назавжди

@user-yf7pe5rf6w 6 ай бұрын

Це мабудь вже на генетичному рівні... Досі болить, як доводиться викидати пліснявий хліб😢

@bertdasha1242 6 ай бұрын

А як можна було пережити три розкуркулення?

@user-cj2jn5kg5u 6 ай бұрын

@@bertdasha1242 Бабуся розповідала, що до них з розкулаченням три рази приходили, кожного разу все забирали, що в хіті було . Батька побили й забрали, знайшовся він через два роки після війни - повернувся з Соловків. Через тиждень його відправили з міліціонером до Полтави-виправляти паспорт, міліціонер начібто мого дідуся якось в дорозі загубив. Знайшли діда замордованим у лісі. Йому відрізали вуха, викололи очі... Це було у Полтавській області. Через 40 років моя мати зустріла того, кого люди тоді підозрювали у вчиненні злочину - міліціонера, що його до Полтави супроводжував. Він на той час був велика шишка в партії. Мама вже через багато років це розказала, уявляю, як їй тяжко було. Коли після перебудови хотіли подати на реабілітацію, виявилось, що в 90-их сгорів архів у Полтаві і ніяких доказів не залишилось....Бабуся моя з 1905 року була, вона все дуже добре запам'ятала про ті роки...

@ZubastikDentistry 6 ай бұрын

@@bertdasha1242в тебе заберуть хату/квартиру і все майно. Як, як - попід тином

@bertdasha1242 6 ай бұрын

@@ZubastikDentistry що таке розкуркулення я знаю. Я мала на увазі, як його можна пережити тричі?

@nataliiavoloshyn1149 6 ай бұрын

Згадую, як в старших класах прочитала Уласа Самчука «Марія» (виданий в період подій, до слова; перший художній роман про голодомор). І найболючіша частина - це божевілля матері, немовля.. Після того в школі вже не хотіла читати зарубіжну літературу, тільки українську. Таке було відчуття, що все, в порівнянні з подіями в Україні, просто нікчемне. І зі всім перечитаним прийшли: остаточне розуміння російських режимів, усвідомлення небезпеки і ворожості, недовіра до всього російського. Лють.

@chrystynashylinska5926 6 ай бұрын

Вперше про Голодомор нам розповіла наша вчителька, коли я була в 2 чи то 3 класі. Пам'ятаю як мене це потрясло, як довго я про це думала і не могла зрозуміти чому в людей відбирали їжу? Тоді в 8 років я вперше відчула сильне почуття несправедливості і певну неприязнь до росіян і почала цікавитись цією темою, на телебаченні не пропускала жодного документального фільму на тему Голодомору. На моїй малій батьківщині голоду не було, тоді ці землі були під Польщею, але бабуся розповідала, як вночі через Збруч (на сторону срср) перекидали хліб голодуючим і про післявоєнний голод теж згадує зі сльозами на очах. Дуже хочеться зберегти цю пам'ять і розповідати про цю всесвітню несправедливість наступним поколінням і цілому світу.

@user-rp3jq7gp1g 6 ай бұрын

"На малій батьківщині голоду не було". Голоду не було тому, що українці були там під наглядом Польщі. А ось коли вони залишаються без потрібного нагляду, як вчить історія, завжди створюють якісь пакощі: Руїни, різанини, голодомори і т.п. Після того, як Москва взяла УРСР в 30-х під строгий нагляд, і голод припинився, і розвиток пішов, і кількість населення зростала. Нажаль, тепер, коли українці вже 32 роки без нагляду, вони розікрали майже всю економіку і населення скоротили вдвічи.

@nataliiaolio 6 ай бұрын

Українці розказували, розказують і будуть розказувати А вороженьки гинуть - гинуть - гинуть .

@sanctusboy9382 6 ай бұрын

@@user-rp3jq7gp1gти риторику сучасних росіян чула? Я чув персонально, вони хочуть повного знищення нас як нації, не рахують нас за людей, вважають нашу мову, неіснуючою

@JullFox 6 ай бұрын

@@user-rp3jq7gp1gшо ти мелеш, ботяра кончений. За своїм бункерним дідом наглядай

@svitlanaherrero-cherevyshn2043 6 ай бұрын

@@user-rp3jq7gp1g Що за нісетниця! Ніколи не було голоду, поки комуністи його не створили. Це видно по народних казках, билинах і піснях. Не потрібно українцям ніякий нагляд - до цього самі себе доглядали , і дожили якось до Московії

@petyagen13 6 ай бұрын

Моєму дідусю було 13 років під час голодомору, він пережив його зокрема завдяки воронам - він обносив воронячі гнізда на предмет воронячих яєць.

@user-ox3hq5ey7r 6 ай бұрын

Напишіть ще які були спогади у вашого дідуся дуже важливо знати

@neprokras 6 ай бұрын

Моїй бабусі жінка, що пережила голодомор одного разу сказала: "Таке мʼясо людське смачне, хоча б разок щє попробовать". Бабуся гадки не мала чому їй стороння жінка наважилася таке сказати, але шокує це сильно. Прадід був коваль та зарив зерно у кузні під великим ковадлом і так врятував сімʼю (Харківщина, село Піщане) Дякую за випуск. Люди мають проговорювати цю травму бо вона надто масштабна і має бути пропрацьована та пережита, нехай і через так багато років.

@myroslavapukhnyak3040 6 ай бұрын

Недавно відвідала Аскольдову могилу, могили наших героїв Давінчі і Джури, спустилася в крипту під церквою, де могила згідно літописів князя Аскольда і мідний пам'ятник неймовірної краси. Там, на Аскольдовій могилі має бути Пантеон українських видатних людей, гетьманів і борців за незалежність. Тільки там!!! А дальше ми пішли в музей голодомору. Я кожної хвилини дякувала Ющенку, що не дав вкрасти ці видатні українські землі чужородним олігархам і зайдам з москви, а збудував меморіал пам'яті тим страшним подіям. А дальше має бути українська Печерська Лавра. Московський дух має зникнути. Пам'ятник героям 2 світлової війни треба знести і зробити в українському патріотичному стилі . Без зірок, без дебільного вогню і орденоносців.

@PrintUA 6 ай бұрын

Папа розповідав, що коли був маленьким ( 1957 р н) то сусідський дід росказував що їли собак і що вони смачні. А котів їсти було нереально, бо вони занадто жилаві і тверді, навіть якщо довго вариш всеодно. Про канібалізм нічого не казав. Захід Кіровоградської області.

@TheSundaytime 6 ай бұрын

Сьогодні все частіше бачу ниття звичайних людей, шо нам п*зда, все пропало та ін. Я думаю, шо ці люди не досить чітко розуміють сутність українства, не читали історію України. Якщо подивитись на розвиток нашої країни, то бачиш постійні війни, голодомори, набігі, репресії, закріпачення українців з боку рашки та її суррогатів. Ледве було 10 років, коли ми жили у спокої. І в принципі реакція іноземного суспільства була більш менш однаковою- їм було байдуже. Так чому зараз, панове, ми гадаємо шо ця війна пройде і буде мир на сто років? Не буде, бо нам випала така доля, вічно боротися зі злом. І тільки нам це потрібно і залежить тільки від нас, а не Європи США. Тільки від нас залежить наше майбутнє, ніякий зарубіжний дядя не прийде нас рятувати. Якщо ми не будемо боротися, кричати, розуміти, що ворог, то рашка, і не розводити срачів та гукати зрадоньку нас забудуть, і все повториться. Це гірко? Так. Це дуже несправедливо, усі втомилися але це наша реальність і майбутнє наших дітей.

@maksimlogvis8582 6 ай бұрын

Thank you so much for the work you do. From Binghamton, NY, USA.

@elenagolub3021 6 ай бұрын

Ще в моєму дитинстві бабуся моєє подруги розповідала,як врятувала ііле село Ревки на Сумщині.Їй було 16 років,був страшний голод,вона всякими хитрощами на поїзді їздила в курську область на поїзді і там працювала на росічн.Возила рушники,білизну,вишиті сорочки і обмінювала на харчі.Обовьязковою умовою треба було говорити,що у нас недород,за голодомор могли відправити в сибір.

@sofia.fialka 6 ай бұрын

мій дідусь все їсть із хлібом. все. він завжди несе їжу в свою кімнату. йому комфортно їсти наодинці, подалі від усіх. він завжди тримає їжу поряд, весь час шось ховає, запасається... в дитинстві я цього не розуміла, а зараз я йому дуже співчуваю. це страшний наслідок голодоморів. це залишиться з ним до кінця його життя. ще згадала, що перші тижні з 24 лютого 22го ми жили у бабусі й дідуся в квартирі. і він щоранку підходив до мене й питав: "Ну що, росіяни вже зайшли в Київ? вони вже тут?... і т.д." ці його розпитування є ще одним доказом того, як ссср познущався над психікою людей, що вони навіть а такому поважному віці живуть в страху тієї страшної влади... дякую за випуск

@Rentedalien28 6 ай бұрын

Мені моторошно від усвідомлення, скільки мільйонів, а в геометричній прогресії десятків мільйонів українців ми втратили. Біль, жах й туга охоплює серце. Дякую вам за підняття такої важливої для поменання теми. Царство небесне усім, хто став жертвою цього жахіття😥😓😞

@user-rp3jq7gp1g 6 ай бұрын

Так. Починаючи з 90-х українці розікрали не тільки майже всю економіку, але і скоротили населення вдвічи.

@JullFox 6 ай бұрын

@@user-rp3jq7gp1gпочинаючи з 90 путін з корпоративом озеро розікрав і продовжує зараз це робити росію. Я вже не кажу про скорочення населення на так званому сво.

@maksymandrienko7902 6 ай бұрын

Моє село якраз знаходиться на Уманщині. Про канібалізм від бабки не чув, а от наслухався про людей з жахливо розпухшими ногами, що сиділи по декілька днів під ворітьми без змоги зайти в хату. Мій рід це оминуло, через те що їхня хата в селі була крайня і єдина з хат підходила до ставку, то в ночі діти(бабині брати) ловили рибу, і частіше за все всі їли її прямо так.

@Banfalt 6 ай бұрын

Дружба з росією над дуже дорого обходиться, життями мільйонів людей. Досить, більше ніякої дружби, ніяких "братскіх" народів з росією, ніяких "адін народ". Ми маємо жити для себе, своїх дітей, своєї країни

@user-yl4qu7xj9o 6 ай бұрын

На жаль це не всім українцям доходить, навіть зараз… Але нічо, треба орієнтуватися на нормальних людей а не на дегенератів, і розповідати про це більше, повторювати, тоді діло буде

@whitelightwhite 6 ай бұрын

Розкажи це в Адєсє, Запарожьє і інших русифікованих містах. Терабайти відео в інтернеті від любителім однонародія братского звідти

@Banfalt 6 ай бұрын

@@whitelightwhite бо ці люди не дуже розумні, або куплені

@user-gc8bi3uz8t 3 ай бұрын

@@whitelightwhite Більшість і там нормальних українців, я таких знаю!

@whitelightwhite 3 ай бұрын

@@user-gc8bi3uz8t тоді я радий, бо по відосикам із мережі таке враження що там одні ждуни рускомірні

@user-gb7ej7uh7c 6 ай бұрын

Я малою ридала як ненормальна коли по тєліку шли історії про голодомор та були хвилини мовчання. І всі вимикали світло і ставили свічки в стакані з гречкою на вікно. Відчувався траур,коли , навіть до кінця не розуміла «про що це все».

@Trueno_AE86 6 ай бұрын

Після лекції вашої про цю тему , так стало боляче в моєму серці , а в душі хочеться волати від болю і безмежної несправедливості ,що хочу разом з євреями прийти до стіни плачу , і 3 діб від молювати за всіх померлих від голодомору. Ми - їм , про це , ніколи не пробачим і ніколи не забудемо , і про кожного хто ліг від голодомору будемо пам'ятати завжди. І як говорить Братство: "Мир - це не відсутність війни, а відсутність МОСКВИ ! "

@elenakyselova6821 6 ай бұрын

Дуже важко писати коментар через біль. Ми всі чули про геноцид. Не забувайте про нашу історію. Дуже дякую авторам. Звертаюся до спонсорів, підримуйте українське і ЗСУ❤

@user-ru8on5qp3z 6 ай бұрын

Камянець-Подільський, Бабуня все мене в дитинстві хотіла нагодувати,я мала тікала від неї, коли підросла запитала чому вона мене постійно хоче нагодувати, і тоді сказала за голодомор з сльозами на очах...але більше нічого не хотіла розповідати,...якби дожила до мого вже більш свідомих років, розпитала б...Дякую за вашу роботу❤

@dimkachikhladze786 6 ай бұрын

Вважаю, що кожен канал на українському ютюбі, який хоч якось пов'язаний з історичним контентом повинен мати хочаб один, а краще декілька масштабних випусків на цю тему, а ще краще, щоб з англ субтитрами. Розумію, що тема страшна, важка, моторошна і дуже болюча, але вона повинна підійматись постійно, доки увесь світ не дізнається про ці страшні жахіття, які пережив наш народ і що таке насправді савецкій саюз. Дуже страшно і болісно слухати інформацію на тему голодомору-геноциду, але це потрібно знати. Причини, методи, виконавців, усе. Вам, хлопці, дякую за працю, дуже інформативно вийшло, вдало підібраний гість, влучна атмосфера і стилістика, словом класно, молодці.

@ttianamigeon7563 6 ай бұрын

Моя бабуся Галя( 1928 р.н) з сестричкою - близнючкою і мамою їли суп з щириці і лободи. Сестра Оленка померла від такого харчування. Все життя бабуся мала багато їжі, хоч була стройной, а коли приходили хтось до воріт, без запрошення то ховала їжу- накривали рушниками і вибрала подалі. Під подушкою завжди мала багато цукерок і яблук, які навіть від себе ховала. Хочу зазначити, що бабуся була адекватною. Ось яку печать на ній лишив голодомор.

@andriykholosha4909 6 ай бұрын

Моя прабабуся пережила голодомор будучи підлітком....до свого останнього дня вона сушила хліб, заготовляла всілякі курупи і ховала їх , щоб на випадок повтору цього жаху , сім'я могля вижити

@annabutenko4729 6 ай бұрын

Дуже дякую вам що підіймаєте цю тему. Це не можна забувати. Це потрібно завжди пам'ятати. Бо Україна завжди забуває що гірше ворога як росія у нашої держави нема. Вони століттями намагаються знищити Україну, і я вважаю ніколи не залишать намагання це зробити. Ми повинні завжди це пам'ятати та ніколи не давати їм до нас приблизитись. І змалку потрібно виховувати це постереження .

@user-yl4qu7xj9o 6 ай бұрын

Не розумію людей які навіть зараз вважають ці події неважливими

@dagnytaggart2027 6 ай бұрын

Тим, хто розказує що начебто це був природний голод через неврожай хочу сказати що чомусь за Збручем голоду не було, хоч Галичина не може похвалитися такою родючістю грюнтів як на територіях, охоплених голодом. Не може неврожай мати таких чітких кордонів. Про те, що є задокументовані факти вивозу зерна закордон я вже й не кажу.

@user-rp3jq7gp1g 6 ай бұрын

Голоду за Збручем не було тому, що українці були там під наглядом Польщі. А ось коли вони залишаються без потрібного нагляду, як вчить історія, завжди створюють якісь пакощі: Руїни, різанини, голодомори і т.п. В 1932-33 рр. УРСР була забезпечена своїми харчами, ще й москалі поставляли: тільки зернових з 19.03.32 по 04.07.33 більше 1 млн. т. Але українці все одно дострибалися до голоду. Голод припинився лише після того, як Москва взяла УРСР під строгий нагляд, і розвиток тоді пішов, і кількість населення зростала. Нажаль, тепер, коли українці вже 32 роки без нагляду, вони розікрали майже всю економіку і населення скоротили вдвічи.

@user-wn4sw4ig5j 5 ай бұрын

"розповідає", а не "розказує". Це не наше слово. Я з Донбасу (який не дуже кохав українську мову) й те знаю більше

@dagnytaggart2027 5 ай бұрын

@@user-wn4sw4ig5j можна використовувати обидва слова.

@user-wn4sw4ig5j 5 ай бұрын

@@dagnytaggart2027 можно слово "пі*да" тоже использовать. Только оно не станет автоматически нашим

@elenaoniscenco6301 5 ай бұрын

@@user-wn4sw4ig5jтоді маєте знати, що кохають людину (зазвичай протилежної статі; це романтичне, сердечне почуття), а мову - люблять

@user-or1it4bw7u 6 ай бұрын

У моїй сім'ї ніколи не піднімалась тема Голодомору. Прабабця та дідусь нічого не розповідали. Про геноцид вперше почула на уроках історії, але тоді не розуміла масштабів трагедії. Тільки пізніше у більш дорослому віці дізналася як наш український народ усякими методами намагалися знищити.

@user-rp3jq7gp1g 6 ай бұрын

@svitlanaherrero-cherevyshn2043 6 ай бұрын

У мене так само. Тільки бабуля дуже хвилювалась як я їла швидко, чи щось гаряче - аби завороток кишок не було

@user-be7hf2cu2s 6 ай бұрын

Мої бабуся в дід пережили голодомор. Бабусі було 5 діду 8 років, дід перехворів у 33- му тифом, а його батько помер. Говорили, що їли кору дерев, різну траву, побачити птаха була рідкість.

@Trueno_AE86 6 ай бұрын

Мій тато цікавився цим , і мій дід казав , Що говорила моя ПраПраМати Анна : "Ліс завжди рятував нас від голодної смерті , а степ завжди чекав на тебе (голодна смерть)"

@user-tw3og8yc7y 6 ай бұрын

вашыя падкасты неверагодна цікавыя прадуктыўныя. Вы вялізныя малайцы дзякуй вам за вашу працу

@semenpetrovych370 6 ай бұрын

Пиши й далі білоруською, бо ми тебе розуміємо, а москалі ні. І взагалі пиши білоруською будь де в інтернеті, навіть на аліеспрес. Погодся, приємно бачити й читати власну мову на аліеспрес.

@user-tw3og8yc7y 6 ай бұрын

@@semenpetrovych370 я ўсюды пішу на роднай мове)

@zhannakuzmytska7441 6 ай бұрын

і нам усе зрозуміло! Я підписана на ваших блогів, що боронять вашу мову і вашу ідентичність. Живє Бєларусь!

@user-tw3og8yc7y 6 ай бұрын

@@zhannakuzmytska7441 вау крута дзякуй) Вечна жыве

@user-dt1jm9ww5f 6 ай бұрын

В мене бабуся з Курщини,з якогось хутора,зараз не згадаю,народилась начебто в 39 році але згадувала про голод,але яких років не зрозуміло,більше всього після воєнних коли вже їй було 7-8 років,та по при це прізвище в її батька було Фесенко,тобто зрозуміло одразу хто жив там😅

@sofia.fialka 6 ай бұрын

ще змалечку, пам'ятаю, ставили і ставимо з мамою свічку в останню суботу листопада. а до цього в школі, щороку, нам показували фільми про голодомор, і щороку я плакала за партою... сьогодні слухала подкаст і дивилася на вогник свічки на підвіконні, під кінець випуску заплакала... завжди пам'ятатимемо загиблих у 21-23; 32-33; 46-47 роках

@user-rp3jq7gp1g 6 ай бұрын

@Poradok_v_house 6 ай бұрын

Дід навчався у місті, коли почався голодомор. Майже нічого було їсти, але їх рятував вчитель. Йому по талонам видавали якісь харчі. Дідусь на деякий час поспішив до себе в село, де була його мати, сподівався що хоч в селі щось буде. Пройшов кордон навколо села. З пустими руками прийшов до матері, а вона вже невставала від голоду. Вона сподівалась що хочаб він хліба приніс, але він не міг. Всеодно відібрали би. Получилось так що він прийшов проводить свою матір в останню путь. Повернувся назад у місто, навчатись.

@user-yl4qu7xj9o 6 ай бұрын

Як після цього у людей виникає бажання побачити у ворогах людей?

@elenapilipenko9142 6 ай бұрын

Однозначно, це найважчий випуск… складно щось коментувати, коли душа болить і сльози на очах… дякую, що піднімаєте болючі теми! Бо таке не можна забувати!

@ohdFdchy091gzhcY9du 6 ай бұрын

Дідусь народився в 1929 році. Під час голодомору був надто малий. Згадував як їв крапиву та лободу. Ніколи не можна забувати що з українцями робили комуністи і зараз продовжують їх правнуки з р.с.ії

@olha_shaparenko 6 ай бұрын

Прабабуся (Полтавщина) розказувала: Що йдеш, а люди мертві по узбіччю лежать, і хтось перед тобою падає...а ти не те що підійти не в силах, єдина думка аби самому дійти та не впасти!

@bogusisfranik 6 ай бұрын

дідусь розказував як люди рятувались зимою, їли кору, варили капці, як в сусідньому селі був мішок картоплі(то йшов за ним) там жила рідня, і це Галичина, а він і по країні їздив... бачив пусті села, людоїдство було, та що говорити люди ходили по великому на вулицю, чекали поки замерзне і їли. а ще нам варто не забувати що голодоморів було три щонайменше , нас винищували, як і народи Кавказу і ближнього сходу

@user-xl9ri7yh6f 6 ай бұрын

Як же боляче це слухати і неможливо проігнорувати. Дякую за вашу роботу

@nataliiavoloshyn1149 6 ай бұрын

Додам, що я з регіону, де не було голоду (Галичина), але вже в ранніх 90х вдома була книжка, де були зібрані історії від перших осіб про трагедію голодомору. Згодом від мене її заховали, бо, очевидно, надто багато емоцій було для дошкільного віку. Там були історії, як люди рятувались в товарняках, як нападали за шматок хліба, як намагались прорватись до великих міст, а там рідко знаходили хліб навіть поодинокі «щасливці». І про дітей, звісно.. 💔 Памʼятаємо. 🕯️

@ViktoriiaLesivtsiv 12 күн бұрын

Страшна сторінка нашої історії😢 Кожен українець повинен знати і пам'ятати про Голодомор! Дякую за вашу працю і за поширення так важливих тем.

@KoschytzGustav 6 ай бұрын

Певно найважливіший та найтяжчий випус на каналі, хлопці. Дякую, що не оминули цю тему. Нажаль, не знаю чи подужаю я цього разу переглянути повнісю, дуже болить, бо чудово пам‘ятаю, що про Голодомор розповвдали бабусі-прабабусі, коли ще були живі. Нажаль, варвари знову прийшли до нас, щоб всіх тут замордувати, забити та просто винищити. Вічна пам‘ять замордованим совєтськими та російськими окупантами 🕯

@Walk_Tall 6 ай бұрын

Важливо не забувати не тільки тих, хто відбирав зерно в українських селян, прирікаючи їх на голодну смерть, а й тих, хто це зерно тихенько купував у червоних людожерів. А то розвелось дох*я західних моральних авторитетів.

@tridentua 6 ай бұрын

Точно не знаю який був рік. Але на Запоріжжі був голод. На Сумщині було трохи краще. Прадід поїхав до родичів у Хоружівку. Там йому дали мішечок борошна. З тим мішечком треба було якось повернутися до сім'ї на Запоріжжя. А так як був голод - подорож була небезпечна.

@user-bk1sc7dv2t 6 ай бұрын

В сім'ї моєї покійної свекрухи двоє її молодших братів померли( вона сама 36 року), один братик малим напився вапна, бо думав шо молоко, а інший просто не вижив, село Ріпки, Лисянського району, Черкащина

@amivffz 6 ай бұрын

Коли Україна за право життя З катами боролась, жила і вмирала, І ждала, хотіла лише співчуття, Європа мовчала. Коли Україна в нерівній борьбі Вся сходила кров'ю і слізьми стікала І дружної помочі ждала собі, Європа мовчала. Коли Україна в залізнім ярмі Робила на пана і в ранах орала, Коли ворушились і скелі німі, Європа мовчала. Коли Україна криваві жнива Зібравши для ката, сама умирала І з голоду навіть згубила слова, Європа мовчала. Коли Україна життя прокляла І ціла могилою стала, Як сльози котились і в демона зла, Європа мовчала. Олександр Олесь 22.08.1931

@user-mp9zf3gw1t 6 ай бұрын

Моя бабуся родом із Вінниччини, в її сімʼї була історія розкуркулення, коли забрали хату і в ній була сільрада потім, її дядька за те що вкрав хліб відправили на 20 років до Сибіру про голодомор казали що він був та без подробиць, але я з пʼятирічного віку знаю від мами а вона від її бабусі,що якщо довго голодуєш потрібно починати їсти по трошки а то помреш від завороту кишок

@annmnoo2242 6 ай бұрын

Як завжди дякую, дуже важливо про це говорити, моя свічка у вікні, кожного року з 18:00... Я пам'ятаю розповіді бабусі... Слава моїй Нації!

@nnasoloreva6237 6 ай бұрын

Наша родина із Сумщини. Як розповідав мій дід його батько в той час навчався в технікумі в Сумах. Про критичну ситуацію дізнався із листів матері. Намагаючись врятувати родину він вкрав із сільського колгоспного поля буряк. За що і був засуджений на 13 років таборів. Тоді йому було 20 років

@artbringsjoytothesoul 6 ай бұрын

Коментар на підтримку вашого каналу, дякую за працю 👍 Слава Україні 🇺🇦

@SKIDKOVOZ 6 ай бұрын

35:46 моя бабуся в дитинстві вчила мене ловити ховрахів - водичку в нірку і т.д. а я питав "а навіщо", вона відповідала - "а вдруг голод". Я знав що вона пережила голод, але вона майже нічого не розповідала про це бо боялась, і мене ругали коли я щось комусь розповідав, бо не можна, бо скрізь люди які можуть "здати" тебе, але я не розумів цього, а зараз розумію, коли зараз росіяни на захоплених теріторіях катують людей по 15 днів, щоб дізнатись інформацію кого наступного на підвал вести... Я навіть зараз бачу що люди на захоплених теріторіях почали "миритись" зі своїм становищем і вже згодні з тезами окупантів "будем вместе мирно жить" бо виходу іншого не має в них і отримують паспорти, бо пропаганда працює на повну...

@Dmytro_Heisenberg 6 ай бұрын

Варто також додати, що Джордж Орвелл послуговувався записами Гарета Джонса при написані своїх славнозвісних творів

@tridentua 6 ай бұрын

Прадід мав якусь роботу. Платили дуже мало - давали трохи хліба. Вдома чекали жінка і діти. Він йшов додому і дуже хотів їсти.... Але їсти не можна, бо вдома всі голодні. А хліба дуже мало..

@user-yq1dj4bm4m 6 ай бұрын

Дякую за цей цінний інформативний контент. Світла пам'ять всім закатованим голодом українцям.

@oksanabebykh624 6 ай бұрын

Я не змогла дослухати. Чомусь ця тема мене дуже дуже лякає. До задухи і нудоти. Дякую дуже авторам за змістовну розмову.

@mariyasemenova9244 6 ай бұрын

Дуже дякую за освітлення цієї найважливішої теми. Пишу коментар через сльози на просування цього вмісту. Все буде Україна!

@a.k.6059 6 ай бұрын

Дуже змістовна розмова Прекрасний гість Дякую вам, комік і історик !

@user-se4mb6pw8h Ай бұрын

Дуже правильний меседж від Євгена! Вони вижили, зробили максимум що могли в цій ситуації. Наше завдання зберегти і можливо розвинути, щоб було що і кому передати.

@user-in5hs5of1i 6 ай бұрын

Дякую за цей випуск. Дуже важливо не забувати вчинений росіянами злочин - голодомор. Тим паче, що це перегукується із сьогоденням.

@user-rp3jq7gp1g 6 ай бұрын

Чого " вчинений росіянами"? В цілях боротьби з радянською владою і за самостійність українці і зробили голодомор. Про це казали на допитах і їх арештовані лідери. Голодомор протидіяв індустріалізації, яка вимагала робочих рук, а також обезлюднював територію України перед нападом західних держав. Хоч москалі поставляли різні харчи, тільки зернових з 19.03.32 по 04.07.33 більше 1 млн. т, та хоч би і сало, але не купили їх тим. Українці трималися стійко.

@olhaletucha 6 ай бұрын

Дякую за випуск. Дивлюсь кожен випуск, але цей особливо важливий. Сьогодні вперше запалю свічку у пам'ять про жертв Голодомору.

@komikistoryk 6 ай бұрын

дякуємо! Ви молодець!

@jasykatachveska7831 6 ай бұрын

Україна повинна провести офіційний суд , і на міжнародному рівні також (як над німцями), бо росіяни НІКОЛИ не були покарані за їхні крімінальні злочини!!

@Marsilana 6 ай бұрын

Моя родина з Глухова на Сумщині пережила голодомор. Бабусі було 10-11 років тоді, рік вона лежала від недоїдання, мабуть (діагнозу лікарі не могли поставити), а прабабуся щодня стояла в черзі, щоб отримати 200 грамів хліба.

@user-sg8ok7yo8n 6 ай бұрын

Брат мого прадіда не хотів віддавати зерно. Його забрали і побили, він повернувся і через кільеа днів помер. Тож він прмер не від голоду але теж є жертвою голодомору(( Цікаво, таких порахували в жертви?

@user-ir3it1lt2k 17 күн бұрын

Якщо не помиляюсь,така смерть вважається непрямою втратою голодомору, таких жертв нарахували близько 400 тис осіб

@Galinka9 3 ай бұрын

Мої родичі з Потавщини. Прабабуся розказувала мамі, що закрили весь врожай в амбарах і людям не давали. Діти ходили по полям і намагались віднайти якісь колоски пшениці. Тих, кого ловили, розстрілювали.

@nataliya1534 6 ай бұрын

Дякую... то просто ... слів нема... Коментар на підтримку каналу

@Anna_Mykhailovska 6 ай бұрын

Дякую за те що освітили надважливу тему. Чи можете в описі додати посилання на матеріали які були обговорені? Особливо цікавими будуть листи консула італійського. Живу наразі в Італії, справді тут про Україну мало знають і здебільшого споживають інфопропаганду московитів, нажаль

@Natali67365 6 ай бұрын

як це важко слухати, важко дихати, дякую за те, що ви робите

@user-tf3gx4ni6o 6 ай бұрын

Мій прадід свідчив для книги пам'яті голодомору. В селі померло не так багато людей в 32-33, серед яких і батько мого прадіда. Тато ж мій розповідав, що більше людей постраждало і повмирало в 46-47 роках. В селі по маминій лінії були навіть випадки канібалізму 😢. Ця травма проходить крізь роки і не забудеться ніколи - це відчутно навіть по моїй родині, наприклад батьки мого чоловіка з заходу України. В його підсвідомості немає такого трепету до хліба, як наприклад у мене. Для нього не проблема, що хліб на столі перевернутий, а я ж як тільки побачу, одразу ж переверну.

@Natali67365 6 ай бұрын

хлопці дякую вам, робите важливенну справу. Всього вам найдобрішого

@sang_vinya 5 ай бұрын

Надзвичайно болюча та важлива тема. Не забудем і не пробачим

@tatianar7032 6 ай бұрын

Дід казав, що вперше м'яса поїв (спробував? наївся?) у остарбайтерах в Німеччині. Я не розуміла, як це: жити в селі й не мати м'яса на столі. Ось хлів, ось же у баби корова й свиня..., ось кури ... Були у сім'ї діда до колективізації лани й поля, було стадо бичків. Був ставок, був ліс у селі. ЩО треба було зробити, щоб у багатомк селі не стало їжі??? І це голодування, недоїдання, тягнулося потім роками, десятиліттями... Ми досі не усвідомлюємо усю глибину чорного злочину, який скоїли над нами ублюдочні совєти.

@maksymtretiak5915 6 ай бұрын

Тітка моєї бабусі була ще дитиною за часів Голодомору, ледь пережила,ще й з'їсти її намагались , не байдужі люди не дали її схопити, врятували

@revernight2357 6 ай бұрын

Дуже тяжко це дивитися, але ми повинні це дивитися

@vitaliyziabrov 6 ай бұрын

Слава Україні! Слава ЗСУ💪 Крим - це Україна💙💛 Дякуємо вам, наші захисники! ❤

@1ron1c_UA 6 ай бұрын

Я вірш про це написав "Серп і молот" ( по спогадам моєї бабці) як схочете зайдіть послухати

@user-ux1ny8qn4q 6 ай бұрын

Дякую за корисний контент. Голодомор - чорна сторінка в нашій історії. Своїм дітям я намагаюсь донести розуміння того, що відбувалось 90 років тому. Адже ми маємо пам'ятати про злочини, які чинила і чинить проти нас країна-гній

@lionelll97 6 ай бұрын

Це представити боляче, а пережити як?

@irapotykun6042 6 ай бұрын

За тиждень переслухала всі подкасти (на спотіфай) але зайшла лишити коментар. Я дуже люблю історію і для мене ці ефіри просто, як мед на душу. Дякую, що піднімаєте такі важливі теми, як голодомор. Моя бабуся 1938 року, вона не застала саме цей час, але ділилася розповідями своїх братів та батьків і з особистого досвіду розказувала про 47 рік. Ці історії суттєво вплинули на мою самоідентичність та розуміння, хто я. Розумію, що не у всіх були рідні, які ділилися таким, тому ваша просвітницька робота дуже важлива. Дякую !

@user-ru2ij7ml5t 6 ай бұрын

Лайк ще перед переглядом

@bohemia9487 6 ай бұрын

Дуже потужна промова в кінці, дякую за випуск

@hirskadusha 6 ай бұрын

Дякую вам за цей випуск і чудового гостя, дякую за нагадування і висвітлення цієї теми. Пам'ятаю з книги історії України історію про те, як діти знайшли в бідончику нігтики своєї сестри, яка пішла до сусідки пару днів тому і не повернулася, а вони гуртом її там шукали. Ні що то ді, ні зараз це в голові не вкладається. Але це дійсність. Болюча і страшна.

@user-mg6bu2nh6z 6 ай бұрын

Ножем по серцю факти про голодомор і жахи, які пережили (і не пережили) люди

@user-eh9us8wg4p 3 ай бұрын

Дякуємо за дуже важливі нагадування !

@user-re9tm5jg9w 6 ай бұрын

дуже доступно, інформативно. Багато нового дізналася. Справді дякую

@yuliadanylenko789 6 ай бұрын

Незважаючи на важку тему , випуск вийшов цікавий 👍 дякую за знання. Сьогодні запалю свічку обов’язково.

@annlevt2745 6 ай бұрын

Дякую за відео , розкажіть якось будь ласка аро Аскольда і Діра, дуже цікаво почути якісь історії щодо нашого зв’язку з скандинавами

@user-bh3jq9ee2p 6 ай бұрын

Дуже приємно, що ви молодь мовите про Голодомор, про геноцид українського народу..., що не даєте забути і нагадуєте хто така раша... Дякуємо Вам.

@valentinam680 6 ай бұрын

Дякую за відео . Дуже боляче . І здається що це російське знущання було завжди .

@user-jd4ye8fx6b 6 ай бұрын

Дякую! Важливий випуск до Дня пам'яті жертв Голодомору!

@user-jo2sb8rl4f 6 ай бұрын

Дякую за розповідь, мені вдалося більш структурувати розуміння подій під час голодомору Дякую відео дійсно дуже корисне🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦

@user-vk5pc7jk7q 5 ай бұрын

Моя сестра, коли навчалася в школі, їх направили до бабусі, що пережила голодомор. Це був такій шкільний ніби журналістський проєкт. І ось ця пенсіонерка щось розповіла, але дуже неохоче. І сказала таку фразу: «краще вам діточки і не знати, що тоді було» (стільки болю) Як вони намагалися вберегти своїх дітей, нащадків, нас наступні покоління. Щоб ми не знали того жахіття. А може треба було розповідати, кричати , може ми б були інші…

@user-it1ob5dd4i 6 ай бұрын

😭 читаю коменти і сльози….. в нас теж в сімʼї ніколи їжу не викидали….. тваринам, птахам залишки віддавали….. мені 47, і в Ірпені був момент вже не було хліба, але запаси їжі ще були…. І скажу чесно, нас у підвалі було 13 людей…ми всі памʼятаємо той момент, коли не стало хліба, і тоді стало страшно саме страшно!!!!при тому в житті до війни, не так ми хліб і їли ,в нас генетично закладено страх голоду…. Боляче 😭🙏 страшно …. Не забувайте і не пробачайте рашистам знущання!!!!!

@katerynakachan3665 6 ай бұрын

Дякую за вашу увагу до цієї теми!

@user-py1ce2kk2w 6 ай бұрын

Дякую за увагу до цієї теми. Нас багатьох виховували, що викинути навіть крихти хліба це гріх і треба хочаб птахам віддати. Прабабуся з сумщини розказувала більше про війну ніж про голод, але в неї завжди були заховані продукти. Дід на полтавщині сховав зерно в криниці, хоч це була популярна схованка, багато братів і сестрер прабабусі померло.

@rippinmiami8821 6 ай бұрын

Тілько що погуглив і взнав що є фільм Mr Jones. Буду дивитись сьогодні

@rippinmiami8821 6 ай бұрын

Написав коментар за секунду до того як сказали про це на подкасті

@ksksgreen 6 ай бұрын

У моєї прабабусі по татовій стороні було 14 дітей, вони жили на хуторі, мали все. Залишилося 2...

@thegeka 6 ай бұрын

Дуже компетентний гість

@lidiia_s 3 ай бұрын

Дякую за вашу роботу

@user-cn2cw6tn6s 6 ай бұрын

Дякую за те,що підняли таку страшну й болючу тему історії нашого народу! Моя родина теж пережила цей страшний радянський злочин.

@alinealicinyya 6 ай бұрын

Дякую , болить , що не всіх це цікавить і що не всі це розуміють . Так хочу щоб наша нація була розумна , вся нація . Щоб вшанували ввесь наш рід ми є продовженням їх , їхнім рятунком хоч вони вже й не живуть - замордовано закатовані сплюндрувані за бажання жити вільними і бути собою ....🥺😥як їх жаль і як тяжко на душі від того , що довелось їм пережить .