Наша родина теж зі Слобожанщини, Луганська обл. Прабабуся розказувала, що так все і було. Ходили по хатах і забирали в людей все, що мали з їжі - лазили по горіщах, відбирали сушену квасолю. Дід казав, що мати їм пекла гіркі коржі з лободи та жолудів, бо не було що їсти... А пра-прадід пішов з дому на Вороніж десь, щоб не обтяжувати свою сім'ю. Тоді казали, що в городі ще можна було десь їсти заробити. Та так і вмер там під чужим плетенем з голоду. І коли зараз хтось має совість казати, що Голодомору не було, просто слів і сліз не вистачає, бо у нас в кожній родині хтось тоді загинув а інколи і цілі сім'ї вимирали(((

Вкотре хочу подякувати вам Ukraїner, за вашу працю! Щиро та від серця! Хай наші нащадки слухають правду від тих, хто дивом вижив, перебуваючи в самому пеклі більшовицького режиму!

Моя бабушка 1921 р.н. Родилась в с. Пилиповичи Новоград-Волынского р-она, Житомирской области. Их семья была зажиточной, т.к. все дружно работали. И когда в 1930 г к ним пришли с радостным известием о том , что будет колхоз , отдавайте корову, мой прадедушка всех послал куда подальше. Их выгнали из дома, семью с 5 детьми. Прабабушку на работу не брали, видимо, был приказ. Старшего брата бабушки посадили в тюрьму, прадедушка пропал. Бабулю, ей было 9 (закончила 3 класса), взяли на работу в колхоз сапать буряки. Работа была тяжёлая для ребенка, поэтому взрослые женщины помогали бабушке. В благодарность, просили её выбирать им из головы вшей. В конце работы работников кормили, давали несколько кусков хлеба, которые бабушка делила с младшими братьями. Также они делали какие-то лепёшки из сухих листьев. А потом их всех дружно посадили в поезд для скота и вывезли в Сибирь. Где поселили возле реки и дали брёвен, чтоб они построили себе землянку. Т.к. в реке мылись, стирали , и от туда же и пили воду, началась дизентерия. Много людей умерло. Мою прабабушку спасли женщины, которые шли в тюрьму навестить родных в заключении и попросились на ночлег. Поили её мелом, это спасло ей жизнь. Приблизительно то же самое постигло и моего дедушку, он родился в Коростене и его семью тоже выслали. Только дедушку в 18 летнем возрасте, когда он работал на шахте, объявили врагом народа и отправили строить БАМ. Работали тяжело, а спать приходилось в тайге на холодной земле. Не знаю, как ему удалось там выжить. После 10 лет заключения, был оправдан, вернулся в шахту. Мама вспоминала, что фото дедушки весело в клубе на доске почёта с надписью " рационализатор и изобритатель". У дедушки были золотые руки, сам строил дома, складывал печи. В 1954г всех реабилитировали, и разрешили покинуть Сибирь, но только взяли подписку, о том, что эти люди не поедут обратно в свои дома. Так мои бабушка и дедушка купили дом в Крыму и переехали туда в 1964 г. У бабушки была большая обида на украинцев, т.к. считала, что они выгнали её из дома, а россияне спасли ей жизнь. Она даже не подозревала , что это было прямое распоряжение Сталина. Говорила на русском языке, но сказку перед сном " коза луплена пів боки облуплена" я помню до сих пор, тогда я ещё не понимала, на каком чудном языке говорит бабуля. А на застольях кроме, как песен на украинском языке, других я не слышала. Бабуля прожила 95, в 2016 её не стало. Дедуля прожил меньше, его не стало в 1989г. Светлая им память. Не дай Бог повторения тех событий. Украинцы должны быть хозяевами своей земли. Всем мира и добра.

Божечки, це нагадало мені розповідь моєї бабусі більше сорока років тому про її життя при Голодоморі! Дуже дякую!

Низький уклін вам!!! Здоров'я і ще багато років життя бабусі!

Комок у горлі і сльози , а ще страх, що це було насправді ... "Непотреб із серебра ... " як легко сказано і яка це щира правда .... і як страшно, що це невтямки комусь і тоді було і зараз ...

ЦЕ треба показувати всім, хто ностальгує за радянським союзом. Насильно, інакше не захочуть дивитися і з перекладом на російську, тому що вони не розуміють слов'янських мов.

Дуже дякую. Ніхто не розповість краще ніж очивидці тих жахливих часів.

Як же важко все це слухати. Згадую своїх бабусю і дідуся. Полтавська область. Бабуся розповідала, що вижили завдяки тітці, котра сховала мішок зерна. Раз вдень мати давала дітям маленький шматочок хліба. У дідуся забрали все. Навіть те, що було на полі. Вмерло від голоду двоє молодших дітей. Брат дідуся розповідав, що їв кору і коріння. Скільки ж людей вмерло. Не має вже ні дідуся, ні його брата, ні бабусі. А я розповідаю про всі ці страхіття своїм дітям, щоб знали і пам'ятали.

Дякую за працю. Дуже добру справу робите. Це забувати не слід. Пам'ятаймо.

Дякую вам. В моій родині тоді помeрло 2 дорослих і 2 дітeй. Моя мама голодомор пeрeжила, алe вжe була опухла. Спасло, що з'явилися бруньки, листя. Сушили, розтирали і пeкли коржі.

Жахливі часи. Про них потрібно пам'ятати. Ці відео повинні побачити більше людей.

Така світла людина. Дякую, що знайшли і показали!

Це не можливо схухати без сліз.

Ваша праця безцінна! Від свідків Голодомору дуже важко слухаються розповіді( тому що вони передають справжні почуття цього жаху, які не передадуть ані фільми, ні книги про Голодомор.

Дякую за працю. Ті люди, які пережили Голодомор - це зараз єдине джерело інформації, тільки вони можуть розповісти правду, бо радянська влада не тільки винищувала український нард, а ще й знищувала всі докази своїх вчинків.

Дякуємо за це відео! Це дуже важлива праця для нашої країни та світу вцілому! А пані Марфа так гарно розмовляє українською аж заслухатися можна:)

така щира і світла Героїня! дякую вам за цей проект!

Щиро дякую! Пані Марфа нагадала мені мою прабабусю і її історії про ті жорстокі часи. На жаль, поки була малою не занотувала її розповіді, а зараз вона вже спочиває з миром. Болить на душі від розповідей героїні, але нам слід не забувати і говорити про такі речі! Ця срібна ложка - як символ людської болі та жаги до життя, як месендж поколінням! Команда Ukraїner, Ви оживляєте історію, дуже Вам вдячна! Це те, що я обов'язково покажу своїм дітям у майбутньому!

Боже, бережи Україну!

Ваші відео вражають до глибини душі. Дякую за вашу таку цінну і кропітливу роботу🙏👍

Дякую за пам'ять...

Дякую вам за роботу Це дуже важливо

Боже бережи від такого лиха та русского міра.

Страшна та важлива тема. Пам'ятаймо

Дякую всім авторам за цю дуже важливу тему і здоров‘я всім героям сюжету! Моя прабабуся 1918 року народження мало розказувала про голодомор (Царство їй Небесне) але я досі коли їм всі крихти збираю і доїдаю

Серце крається, не можу без сліз дивитися... Хіба ж можна ТАКЕ забувати і пробачати?! Це треба у всіх навчальних закладах розповідати, показувати свідчення тих, хто бачив все на власні очі! Може тоді значним чином зменшиться кількість "мишебратьев" та "адінародовцев"!

От подивляться ті гівнюхи і скажуть шо то "бабушка видумиваєт", всеодно...

дякую

Мої дідусь і бабуся розповідали мені про Голодомор. Дідуся тоді врятували бджоли (прадід мав вулики), а бабусина родина врятувалася завдяки тому, що прабабця працювала у пекарні.

Було в ті часи - дякую. Наша бабця нас вчила дякувати, бути вихованими з людьми і один до одного . За хліб дякувала і цілувала його. А коли шматочок хліба впаде на землю, то завжди цілувала. І нас так навчила. Виховання напевно залежить від району в Україні. Не знаю. Може хтось ще щось знає.

" Люди землю берегли, а на невгіддях поселялися..."

дуже цікава розповідь і сумна

Ця страшна трагедія не оменула і мою родину. Так молю, щоб таке більше не повторилося.

ЖАХ ! .................

Пам'ятаймо! Вічна пам'ять жертвам геноциду та радянського терору.

Дякую що встигли ці розповіді зберегти.

Дякую Украйніан за роботу і за пам'ятку для нащадків.

Спасибо авторам за их ТРУД!

Дуже хочеться побільше таких розповідей!

Ссучi совети!!!! Дякую! Дуже корисний матерiал!

Подорожуючи селами полтавщини дуже прикро стає за стан та рівень життя людей , прикро стає коли села занепадають та зникають. Думаю схожа ситуація скрізь, по всій країні. Шкода втрачати цілу епоху із ціми людьми та їхніми спогадами. Дякую Вам за вашу працю.

Это нужно показывать по всем каналам ТВ, чтоб все знали правду о "прекрасном" СССР. Истории от очевидцев бесценны. Их тяжело смотреть без эмоций. Спасибо вам за проделанную работу.

Щиро дякую за цей випуск, неймовірно

Дякую за таке важливе відео!

Дякую за освітлення цієї трагедії.

Дякую вам, УкраЇнери, за вашу працю!!!! Ваш проект - це золота перлина! Дякую!

Моторошно слухати і усвідомлювати, що ми за спадщину маємо стільки горя, страждань, сліз дитячих і мученицьких смертей...

Тільки сльози! Ридать,та ридать! Боже, Боже!!!!

Лайк та репост.👍👍👍

Дякую . Необхідна інформація .

Яке ж лихо у людей було !!!!!!!!!!

Бідні наші люди, скільки ж можна страждань цій землі... Юкрейнер, дякую за вашу роботу, це мають знати і чути всі - і українці, і весь світ 🙏🙏🙏

Боже, це наша українська історія. Моя сім'я на Полтавщині також пережила цей голод.

Дякую!

Ніколи не забудемо, і не пробачемо!

Велика вдячність за збережені спогади, це дуже важливо!

👍🇺🇦😢

Лайк та коментар на пiдтримку каналу!

Недригайлівський р-н, Сумської області. По цілій Сумщині був такий жах. Дід розповідав як їли мерзлу картоплю з поля , та ховались ,щоб наглядач не спіймав.

Моей бабушке 92 года (1929г) пережила две голодовки 1933, 1947, забирали из дома все, протыкали пол и землю вокруг дома железными штырями и находили спрятанное зерно на посев, все забирали. Дети остались голые и босые перед зимой. И начался голод. Дети опухали от голода и умирали. Были люди, которые убивали ради того, чтобы съесть. Вымирали целые села, небыло кому хоронить. Люди падали от голода прямо на улицах. Детей били, когда те хотели собрать несколько колосочков зерна на убранном уже поле.

Дякую.Довгих років життя Вам бобусю. Слава Ісусу Христу.🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Дякую, що зберегли спогади переживших цей жах.

Дякую

Дякую. Здоров'я та процвітання Вам!

Бiдолашнi люди та краiна бiдолашна.

Дуже дякую Вам.Комунізм це зло і ці злочини мають бути розкриті,покарані,осуджені наступними поколіннями українців.

Дякую Вам за гостю. Моя бабуся теж розповідала таке саме.

Дякую за вашу справу, ці свідчення треба записувати, поки живі ці героїчні люди бо небагато їх залишилось, і показувати прийдешнім поколінням щоб знали свою історію ...

Чи не здається вам панове, що ми забуваємо по трохи цей злочин. Моя бабця спокійно коментувала канібалізм в той час... Тільки зітхала... Комунізм- для України-це геноцид!

Ридаю. Дякую вам за цю серію. Ми повинні це знати.

Це не тільки в 32-33 роках голод був до 50-х років. Вже аж після смерті сталіна стало трохи легше. У нас в Чернівецькій області ще в 40-х роках до 50-х відбирали солому навіть, мені бабуся розказувала.

На молокові. Ох ця милесенька, ріднесенька українська мова.

Дякуємо за відео!

Щиро дякую за ваші розповіді.... Хай Бог дарує Вам здоров'я!!

Хто за союзом сумує? Хто повернутися туди хоче?

Дякую😔 мій дідусь боявся розповідати😥😥😥

Хочу зазначити, що у бабусі дуже приємна українська вимова! Швидше за все, була вчителькою опісля... Навіть після такого пекла, люди не здавались і продовжували жити..

Дуже болюча наша історія.

Читайте також лонгрід: ukrainer.net/ne-braty-chuzhoho/ Не забудьте, що нас можна підтримати: www.patreon.com/ukrainer

Дякуємо за працю

😢

Дуже боляче дивитися це відео

Бережи Боже цію Бабусю!7:49 цікаве сл🙏

І пани були людьми! Рятували хоч чимось людей. А радянські НКВДисти були звірями, навіть, гірше!!!

Дуже зворушливо! Але якби титри англійською...

І правнукам заповім про звірства комуняк ніколи не забувати і мстити.

Дякую за Вашу працю

Але ж могли ті хлопці, хоч деколи закрити очі і не забирати корову, де було по п'ятеро дітей!!!! Це ж яке серце треба мати, щоб забирати останнє.!!!???? Чесні, роботящі, добрі, золоті люди!!!!! Хай всі ,хто загинув від голоду, будуть в Господа в опіці , в кращому світі!!!!

Не у всіх сім´ях лишилась така інфо спадщина, дякую, за такий безцінний проект…

Аж плакати хочеться...

які справи, яка історія, ого го

Мова в бабусі така гарна, лице таке добре, як лики на образах бувають.

Яку жесть прийшлось пережити цим українцям

Яка бабуся ввічлива. Спасибі за відео!

Дякую за відео

Дякую вам ...

У 1933 року на Київщині, від голоду померли мої рідні, дідусь-39 років, мої маленькі дядечки, 5 рочків Дмитро і новонароджений Іванко.

Хто за зелю і і інших голосував шановні платникі податків ? А українер молодці , Тішу Вами ! Дякую!

А моя бабуся розповідала як вони тут в західній Україні відправляли вагони з зерном на Схід, а звідти ті поїзди завертали зі словами "в нас голоду нема"... В книзі Голодомор Мирона Долота також згадуються "торгсіни", - магазини, в яких можна було обміняти золото на буханку хліба.