Це так мило 😊

🧏 Даша путешественница 🤭😅

"подорож до центру землі" - бестселер. Люди завжди мріють про щось таке.

я не мріяв про таке, бо в тій же статті, звідки дізнався про чорні діри, дізнався про ефект 'спагетифікації' і боявся чорних дір 😅 років 10 мабуть було 🤭

я досі хочу знати шо це таке, але боюсь шо не зрозумію, навіть якби ми знали)

Дивись не передивись а то присниться як ти туда падаешь,і в тебе буде фобія чорних дір

👍🖖🇺🇦

👍🖖🇺🇦

спробую відповісти. 1. Сфера стабільна тільки без обертання і при ідеальній симетрії, чого в реальності не буває. 2. Діра обертається і це "закручує" простір і задає "приорітетний" напрямок 3. На великій відстані від Діри, чи зірки уже не важлива її форма. 4. Хмара газу завжди колапсує в диск оскільки див #1 і #2 теж

зіткнення ЧД з зіркою відбувається не так, як у авто зі стіною при краш-тесті, а так, як у танцювальної пари у вальсі - вони обертаються навколо спільного центру мас в одній площині - газ із зірки переходить на орбіту навколо ЧД. в принципі, по цій же причині ми бачимо навколо Сатурна пиловий диск, а не хмару.

спостереження, симуляція, передбачення, спостереження....

Спочатку робляться прогнози. Потім висуваються гіпотези. Потім зьявляються теорії і моделі А потім порівнть ті моделі і теорії із спостереженянями і експерементами. Про те що повинні існувати чорні діри англіцський священник Джон Мітчел написав ще у 1783 роцв

певно не менший, ніж частинки шо переносять гравітаційну взаємодію вони ж є? бозон хігса ніби

складне питання бо багато "але" Спагетифікація основана на градієнті гравітації. Але градієнт сильнішає зі зменшенням маси ЧД. Тобто градієнт росте, а сила падає і навпаки. Тому є "оптимальний" розмір ЧД який буде давати найкращий ефект. І це район одиниць сонячних мас. Ризикну сказати, що протон уже не розірве.

режим зануди. Матерія не складається з атомів. Нейтрино, наприклад, - теж матерія. А струни - взагалі ніхто і не пробує шукати. Вони досі на рівні математичних абстракцій. Мутна тема тому підтримую, що тема для відео чудова

Основа матерії це поля. Хвильові збудження цих полів і є лементарні частинки з котрих утворюються атоми. Про струни можна почитати у Саскінда у його книзі "Битва рри чорній дірі".

@@MrParalaks дякую за пораду, де, і про що почитати. Я подумаю чи скористатися нею. Але окрім почитати, хочеться ще глянути і відео. Тим більше що відео на ту тему, я ще не знаходив.

Одне - не світло, а джерело світла.

Не буде. Бо не буде...

наукпоп - це завжди спрощення. Ніякої крапки там нема і взагалі ні у кого немає однозначної відповіді що ж там за горизонтом. АЛЕ! наявність самого горизонту уже слабенько та підтверджується спостереженнями. Тому - ні, це не важкі (не великі бо з росто маси розмір падає) нейтронні зорі.

@@Propidium-Iodide гадаю, я не зовсім коректно написав, "велика" це масивна. Горизонт подій виникає тоді, коли світло не може залишити об'єкт, чому нейтронна зоря не може прирости масою настільки?

@@user-ye5xd3dr5d може. І тоді вона стає ЧД. І навіть є кандидати які можливо це роблять прямо зараз. Супрамасивні нейтронні зорі

> Чи не може чорна діра бути, умовно, великою нейтронною зіркою? Тому що поверхня такої НЗ повинна була б рухатись "догори" з швидкістю вищою ніж світлова, що неможливо.

чому?

@@Propidium-Iodide від радіації

@@ArtyomGalstyan так чорна діра нічого не випромінює ж. яка така радіація?

@@Propidium-Iodide те що навколо неї - ота плазма у формі диску, там температури вищі за ті що на поверхні сонця. Воно випромінює гамма промені настільки потужні що пиз.. ць. Плюс гравітаційні флуктуації від діри настільки потужні, що людину та космічний корабель просто розірве.

@@ArtyomGalstyan акреційний диск помітного розмір є у дуже малої кількості ЧД. Більшість просто темні і майже невидимі. А спагетифікація яка може розірвати на шматки працює тільки поблизу і тільки у ЧД малих мас. Середні і супермасивні не розривають. Тому є мільярди ЧД в які можна безпечно падати і здохнути уже майже біля горизонтом або навіть за ним.

Образуется чёрная дыра, с вполне прогнозируемой массой, которая приблизительно равна массе двух нейтронных звёзд - которые её образовали. Вот у чёрной дыры - уже достаточно силы притяжения, что бы свет - который попал внутрь определённого диаметра - горизонта событий - уже не мог вырваться. Но внутри - нету никакой фантастики: да, возможно под чудовищной силой гравитации протоны и нейтроны дальше разбиваются на более мелкие составляющие - на кварки или ещё мельче. И вот из них и образуется ядро чёрной дыры - сверхплотное сверхгорячее но твёрдое тело, и у его ядра то же есть определённый диаметр, есть поверхность, но мы всё это не можем увидеть. Потому что это тело окружает сферическая область большего диаметра - чем само ядро. Эту область образует сила притяжения ядра чёрной дыры, и свет не может вырваться из этой сферической области, но граница этой области - не является поверхностью самого ядра чёрной дыры - оно меньше, но НЕ НУЛЕВОГО диаметра. Просто потому что в его геометрическом центре сила притяжения чёрной дыры равна нулю. И вещество, находящееся там - находится под огромным давлением и температурой - и эти силы не дают внешним слоям вещества с поверхности ядара чёрной дыры опуститься в центр. Плотность, давление и температура внутри этого ядара не допускают возможности существования никаких атомов и молекул, то есть и никакой Вселенной внутри быть не может. А на поверхности этого ядра вторая космическая скорость значительно превышает скорость света. И чем крупнее чёрная дыра - тем больше разница между второй космической скоростью на поверхности ядра и на границе горизонта событий. У квазаров разница этих скоростей может быть в миллиарды раз больше. Чем больше квазар - тем сильнее он сжимает и закручивает вокруг себя полотно пространства. Но на этом - и всё, в остальном чёрная дыра такое же космическое тело - как и Земля, и Солнце и нейтронные звёзды, такое же сферическое, обладает конкретным диаметром, массой, плотностью, ядром ненулевого диаметра и это ядро имеет вполне конкретный диаметр, меньше горизонта событий. И нету в нём никаких сингулярностей, кротовых нор и Вселенных.

Единственно, что я допускаю: это когда в будущем миллиарды квазаров сольются в один объект - вот тогда да, возможно параметры давления и температуры внутри ядра этого сверхквазара станут настолько запредельными - что он взорвётся, и из разлетающегося вещества начнут формироваться новые атомы, а потом и молекулы. А так же начнёт "распрямляться" пространство - ранее сжатое и закрученное гравитацией этого сверхквазара. Вы видели когда нибудь в замедленной съёмке - как распрямляется с ускорением сжатая пружина, или как разгоняется с ускорением пуля из ствола ружья? Вот так и будет роспрямлятся сжатое сверхквазаром пространство. И это именно то - что мы сейчас и наблюдаем. И тогда в нашей существующей Вселенной появится новая область расширения пространства, образования материи - но это НЕ БУДЕТ новая Вселенная, это будет часть нашей старой Вселенной. Возможно такие "Большие взрывы" уже происходили как до - так и после нашего "Большого взрыва" -но за пределами доступной нам для наблюдений области Вселенной. Теперь о тёмной энергии и тёмной материи. Откуда взялась гипотеза о существовании тёмной энергии и материи? Она появилась тогда - когда учёные определили что наша Вселенная расширяется с ускорением. И как объяснение этому явлению выдвинули теорию о тёмной энергии и материи, и даже посчитали - сколько её должно быть, что бы наблюдалось данное расширение Вселенной. Но возможно что это предположение - фикция, нет никакой тёмной энергии и материи. И вот почему. Многие смотрели ролики с простым демонстрационным опытом, как массивные тела прогибают пространство вокруг себя? В ходе опыта на натянутую ткань ложатся шары разного диаметра и массы. Эти шары прогибают ткань на разную величину - в зависимости от своей массы и диаметра. Но не бесконечно - так как ткань имеет определённую прочность и упругость. Так же и пространство имеет свою определённую "упругость" и сила гравитации - возможно проявление свойств этой упругости пространства. И вспоминаем написанное выше: сверхмассивный объект, который взорвался и создал явление, которое мы называем "Большой взрыв" - он перед взрывом сжимал и закручивал до запредельных значений вокруг себя своей гравитацией огромные области пространства. И когда этот объект взорвался - ранее сжатое и закрученное пространство "отпружинило" и начало распрямлятся, и этот процесс продолжается и сейчас, и ещё будет продолжатся - пока пространство не достигнет какого-то своего состояния "покоя, распрямленности"- когда перестанут действовать его силы упругости, как это обычно бывает у пружин. Вместо тратить силы на поиски несуществующих тёмной энергии и материи, думаю стоит глубже изучить свойства самого пространства и гравитации.

Встаёт вопрос: если область горизонта событий вокруг сверхмассивного объекта перед Большим взрывом не позволяла даже свету покинуть его орбиту - как могло разлетется, распределится в пространстве вещество после Большого взрыва? Тут вспоминаем всем известную иллюстрацию "кротовых нор": когда листок бумаги складывают в двое и эту "волну из бумаги" прокалывают иглой поперёк, а потом распрямляют. В итоге две дырочки которые были рядом - оказываются на самом деле далеко друг от друга на листе бумаги. А теперь вспомним: перед Большим взрывом пространство вокруг сверхмассивного объекта было сжато в миллиарды таких "волн". Во время Большого взрыва вещество "прокололо" эти волны поперёк - и в процессе распрямления пространства после Большого взрыва в миллиардах точек на этом пространстве оказались частицы вещества, из которых ранее состоял сверхмассивный объект. И в этих миллиардах точек, по мере остывания, началось формирование атомов, молекул, а затем и первых небесных тел. И по мере распрямления пространства вследствие его упругости - эти области продолжают удалятся от нас.

@@user-wc7kv4ze7f Ви пропустили декілька важливих деталей. 1. Однозначної теорії того, що за Горизонтом немає. "Сингулярність" - це спрощення для наукпопа. А ще як згадати, що час там має зупинятися то однозначно сказати що там "зараз" взагалі задачка з зірочкою. Не факт, що взагалі рішаєма. 2. До Великого вибуху (знову таки спрощення для наукпопа) не було горизонту бо не було градієнту сил. Шільність була приблизно однакова в усіх напрямках. А так, як, ймовірно, всесвіт був і є нескінченним, то тяжіння в усіх напрямках компенсується і по суті відсутне.

@@user-wc7kv4ze7f Все не так. Вам варто прочитати більш специфічну інформацію бо видно, що Ви знаєте багато та на рівні наукопа для початківців. А він все дуже спрощує і цілісну картину зібрати не вийде.

більша частина науки це здогадки різної ймовірності