❤Пишаємося вами!

Цікаво. Чекаю наступні відео

Корисне відео

👍

Оце послухав дядька і згадав військову психологію. Так от, все описане було і там, однак мало дещо інші назви. Авторитарний стиль управління це не те, як трактує автор монологу. Завжди в армії існувало три стадії розвитку військового колективу: найнижчий, де переважає авторитарний стиль управління. Дійсно з тих же названих причин. Середній з елементами залучення до управління сержантської ланки та активу, де вже допускався і зворотний звязок. Там також можна було зустріти вже колегіальне вирішення завдань, однак з остаточним прийняттям рішення командиром, що в принципі і є однією із ознак єдиноначальства. Ну а третій - найвищий рівень розвитку військового колективу автор монологу назвав лідерством і його ознакою якраз було поєднання централізації з децентралізацією, адже принцип єдиноначальства ніхто не відміняв! Це я описав до того, що такі принципи управління у війську існували завжди! А такі от хибні уявлення проявляються тому, що нові люди, які прийшли до війська військових універів та академій, де це вчать, не закінчували, тому раніше і не чули. Велика їх частина пройшла строкову, а не професійну службу, тому відчули на собі переважно авторитарний стиль управління. Навіть фаховому командиру важко досягти вищих рівнів розвитку колективу, тобто управління, з причини постійної плинності кадрів насамперед, низької для них мотивації з причини слабкої винагороди і так далі... Тому далі другого рівня розвитку ішли рідко, однак дехто і підіймався. На більш високих рівнях управліннях частин та в штабах звичайно перший рівень управління мав меншу вагу, однак дійсно використовувався при збільшенні інтенсивності управлінської діяльності і відповідальності посадових осіб. Все це управління - діло практики! Навіть самодури досягають вершини карьєри, однак якою ціною? Це вже інше питання. Ну і "класним" командиром бути також не можна. Перша ознака, що сідають на шию!

ще один інструктор юа?)

КОЖЕН СТИЛЬ МАЄ ПРАВО НА ІСНУВАННЯ в залежності від рівня згуртованості групи, їх підготовки і досвіду, рівня екстремальності і складності завдань, від часу займаної посади лідером, від особливостей психіки лідера, від ресурсів.